Зустріч на Таврії

У червні райцентр Нижні Сірогози, що на Херсонщині, приймав випускників місцевої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 2000 року.

На цій зустрічі довелося побувати й нашій родині, бо винуватцями поїздки до Таврії були: старша донька – випускниця; дружина – перша вчителька і класний керівник одного з трьох випускних класів, а також вчитель історії та правознавства всіх випускників.

Нижньосірогозький район особливий тим, що частина його населених пунктів з часів Катерини ІІ заселялися переселенцями з Чернігівської губернії, а впродовж останніх десятиліть минулого століття більше сотні вихідців з сучасної Чернігівщини переїхали на постійне проживання до цього району, де створили свої сім’ї. Як показали мої власні дослідження, найбільше наших земляків перебралося сюди з Чернігівського, Борзнянського, Ічнянського, Корюківського, та Новгород-Сіверського районів. Крім Ніжинського та Семенівського, решта районів представлена по кілька осіб. Більша третина земляків осіла в районному центрі. Всього ж в останні десятиліття минулого століття до Херсонщини перебралося більше дев’яти тисяч чернігівців.

Місцевий краєзнавець, член Національної спілки журналістів України та Російського філософського товариства, лікар - терапевт центральної районної лікарні, він же зять cосницького села Пекарев Юрій Безух, досить глибоко дослідивши свій рідний таврійський край, вже взявся за Чернігівщину, адже для цього є вагомі підстави.

Наприклад, досліджуючи заселення Таврії старовірами він встановив, що з 1780 року почали переселятися старовіри стародубських слобід Чернігівської губернії. Тільки в 1791 році з Новгород-Сіверського намісництва переселилося 137 старовірів.

А ось інший приклад. У 1836 р. в Херсоні був відкритий пам'ятник князю Григорію Потьомкіну-Таврійському, але після 1917 р. його прибрали. У 2003 році пам'ятник був відновлений.
Відновлюючи пам’ятник, вкотре згадали нашого земляка з м. Ічня, видатного скульптора Івана Петровича Мартоса - автора численних монументально-декоративних творів в Україні та Росії.

Щоб учні Нижнісірогозької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, а багато хто з них має чернігівське коріння, краще дізнавалися про цей чудовий Чернігово-Сіверський край – батьківщину своїх пращурів, Галина Орєхович для школи передала бібліотечку книжок, виданих земляками. Коментуючи це, колишній директор школи Людмила Васецька відзначила, що Галина Дем’янівна підготувала собі справжню заміну, бо сьогодні школа має чудового вчителя історії та правознавства – випускницю 2000 року.

Під час нашого спілкування з педагогами було про що згадати тогочасним директору школи Людмилі Васецькій, завучам Тетяні Леміх та Ользі Клочко.

Не обминули вони й існуючі проблеми. Як для Чернігівщини так і для Херсонщини на сучасному етапі характерним є вимирання. Наприклад, за останні десять років кількість учнів в головній школі району зменшилася майже в два рази.

Педагоги пораділи тим, що в поточному році відновлено скиди поливної дніпровської води у балку Великі Сірогози з Північно - Рогачицької зрошувальної системи Запорізької області. Адже зменшення населення в районі відбувається як за рахунок природного вимирання так й від того, що багато людей переїздить в інші, менш депресивні регіони країни.

Адже Нижньосірогозький район є найменш водозабезпеченим в області. Його гідрологічна мережа представлена переважно сухими балками, подами і степовими блюдцями, які лише навесні трохи живляться тало-дощовими та, інколи, протягом року, дощовими водами.

І лише балка Великі Сірогози - єдина з них, після введення у кінці 70-х років в експлуатацію Північно-Рогачицької зрошувальної системи перетворилась на штучну річку довжиною 65,0 км, яка перетинаючи землі шести сільських рад і селищної ради, проходить по території населених пунктів Нижньосірогозького району, в яких проживає більше 60 відсотків його населення, а створений у ній водогосподарській комплекс слугує для обводнення прилеглих територій, зрошення земель на водозбірній площі, поливу присадибних ділянок, риборозведення, відпочинку та інших рекреаційних потреб населення, організації об’єктів і територій природно-заповідного фонду, функціонування природного місцевого заказника.

Припинення в останні роки скидів поливної води в балку зумовило сильне загострення водно-екологічної ситуації по всій протяжності балки, фактичне виникнення надзвичайної ситуації, а багато мешканців району поставили на порядок денний своїх першочергових проблем переїзд на проживання до іншої місцевості.

Довідавшись про таке, мені довелося згадати, що не випадково свою роботу в Нижньосірогозькому районі в дев’яностому році минулого століття розпочав з виконання відповідальних завдань керівництва, важливих для забезпечення його життєдіяльності, одним з яких було саме збільшення скидів поливної дніпровської води у балку.

Олексій ОРЄХОВИЧ,
заступник голови земляцтва