ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ СІМ’Ї

20 вересня 1993 року Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, що починаючи з 1994 р. 15 травня щорічно буде відзначатися Міжнародний день сім’ї.

Зроблено це було з метою поглиблення розуміння питань сім’ї, об'єднання можливостей [1] різних країн [2] для вирішення всіх найсерйозніших проблем, пов'язаних із сім'єю. Запровадження свята [3] було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним положенням родини та її значенням у процесі виховання [4] покоління, що підростає.

ООН розглядає сім'ю як базовий елемент суспільства, тому, вважають в організації, коли зневажаються основні права однієї сім'ї, під загрозою знаходиться все людство.

Сім'я [5] як основний елемент суспільства була та залишається берегинею людських цінностей [6], культури [7] та історичної [8] спадкоємності поколінь [9], чинником стабільності [10] та розвитку [11]. Завдяки сім'ї міцніє та розвивається держава [12], зростає добробут [13] народу [14].

Сім’я – це основа основ і для кожної людини і для кожної держави. В нашій державі теж споконвічно складалися традиції, спрямовані на зміцнення сімейних, родинних зв’язків, відповідальності батьків за виховання дітей. Адже буде жити сім’я – буде жити й процвітати Україна!

Сім’я є також основою товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві, яке об'єднує громадян, що народилися, навчались чи працювали на Чернігівщині [15], або вихідцями з Чернігівщини були їх предки.

У Товаристві є чимало сімей, які повним складом входять до його чисельних рядів. До них, зокрема, належить сім’я Давиденків, що складається з подружжя Михайла Івановича та Валентини Олександрівни, а також їх доньки Ірини та сина Андрія.

Михайло Іванович народився 04.05.1949 р. в с. Велике Устя Сосницького району, працює генеральним директором ПрАТ «Київоблагротехпостач».

Валентина Олександрівна народилася 27.04.1952 р. в с. Білошицька Слобода Корюківського району. Лікар-стоматолог вищої кваліфікаційної категорії з більш ніж сорокарічним стажем Валентина Давиденко з минулого року на пенсії.

У листопаді поточного року виповниться сорок років, як Михайло Іванович і Валентина Олександрівна щасливо живуть разом у злагоді та любові.

Донька щасливого подружжя Давиденків - Ірина спочатку пішла педагогічною стежиною дідуся по матері – закінчила Київське педагогічне училище та Київський педагогічний інститут. А щоб перевершити дідуся – закінчила юридичний коледж, а потім ще й юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Син Андрій після навчання в Національній академії СБУ, проходить службу в одному з підрозділів цього державного правоохоронного органу спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України [16].

Впродовж багатьох років Михайло Давиденко займається благодійництвом на користь тим, хто потребує допомоги. Так, наприклад, перед введенням у Сосницькому районі в експлуатацію Бутівського будинку для людей похилого віку брав безпосередню участь у його безкоштовній комплектації різноманітним інвентарем, одягом, взуттям, електроприладами.

Завдячуючи дружнім стосункам подружжя Давиденків з німецькою сім’єю Дітера Вольфа – голови благодійного фонду «Чорнобиль Кіндер Гільфе», до дитячих будинків Чернігівщини та інших областей країни багато разів завозилися благодійні вантажі. При одній із зустрічей Дітер Вольф мені зізнався про те, що Михайло Іванович і Валентина Олександрівна виняткового порядні та чуйні до людських проблем. Саме завдячуючи їх сім’ї він став більше довіряти Україні.

Михайло Іванович і Валентина Олександрівна беруть активну участь у реалізації проекту нашого земляцького відділення щодо увіковічення пам’яті вихідців з Чернігово-Сіверського краю, які внесли великий вклад у розвиток вітчизняної науки, культури, медицини.

Побільше б таких сімей нашому земляцтву і Україні!

Олексій ОРЄХОВИЧ,

заступник голови земляцтва,

голова Сосницького відділення