З 18 липня 2013 цей сайт не оновлюється.

Доступний новий сайт земляцтва за адресою http://chz.org.ua 

Кому нині не відомий цей райський куточок землі неподалік від Києва! А ще кілька десятків років тому це були звичайні пустирі на околиці української столиці, хоча й тоді над ними витав високий дух народної творчості. Саме тоді постала потреба створити центр збереження архітектурної старовини нашого народу, саме тоді завдяки старанням видатного краєзнавця і державного діяча Петра Тронька і постала Україна в мініатюрі, яка і нині гуртує довкола себе вихідців із усіх куточків нашої держави.

Не уривається життєва стежина нашого земляка професора, доктора технічних наук Анатолія Івановича Фененка, який 23 квітня відзначив своє 80_річчя.

У цей день до нього додзвонилося багато друзів, колег, учнів, які й нині тримають у своїх молодих руках технічний прогрес сільськогосподарської науки. Хто був поряд, щиро потис його правицю, побажав творчого багатоліття, нових успіхів у стінах національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (смт. Глеваха).

Він слухав щирі вітання своїх однодумців і подумки прокручував барвисту стрічку свого нелегкого, але успішного життя, згадував свої рідні Прилуки, що розбудили в душі потяг до науки, творчості.

Та почнемо із біографічних даних. Трагічний рік геноциду українського народу – 1933-й. У сім'ї Івана Лаврентійовича Фененка та його дружини Євдокії Олексіївни народився хлопчина, якому доля пізніше надала звання вченого. Батько мав посаду завідувача виробництвом на Прилуцькому комбінаті, а після війни був начальником цеху в артілі "Жовтень". Мати була господаркою, виховувала двох синів – Анатолія і Вадима та доньку Людмилу. В 1947 році після закінчення семирічки Анатолій вирішив стати на власні ноги.

Я твій навіки, Україно!

На головній сторінці української Вікіпедії є такий текст: 

2 березня 1943 року, коли підрозділи СС здійснювали найбільшу за кількістю жертв у Європі операцію зі знищення цивільного населення в Корюківці, радянські партизани, які її спровокували, лише спостерігали за розправою, хоча чисельно переважали карателів більше, ніж вдесятеро.

Днями минуло 70 років від дня цієї трагедії, тому привертаю увагу земляків до повного тексту статті Корюківська трагедія, опублікованої за адресою http://uk.wikipedia.org/wiki/Корюківська_трагедія

Посилання по темі: 

• Корюківка: забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне містечко
• Корюківська трагедія

Дорогі наші чернігівчанки!

Щиро та сердечно вітаємо Вас із найпрекраснішим святом весни - Міжнародним жіночим днем 8 Березня.

Все найсвітліше, що є у нашому житті – весна, радість, щастя, кохання, пов’язане з Жінкою – берегинею роду людського.

Від усієї душі бажаємо Вам жіночого щастя та добра!

Нехай у Ваших оселях завжди буде спокій і добробут, а Ваші серця зігріті теплом та повагою рідних і близьких.

Нехай кожен Ваш день буде сонячним і радісним, а довкола Вас панує любов і гармонія.

Лютий місяць поточного року в житті земляцьких об’єднань України розпочався загальними зборами найбільшого столичного Чернігівського земляцтва, які відбулися в Міжнародному виставковому центрі на Броварському проспекті Києва.

До уваги допитливих оглядачів була розгорнута виставка Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка, яку київські сосничани першими оглянули разом з головою Сосницької районної державної адміністрації Василем Колосом, головою районної ради Олегом Триманою та керівником апарату райдержадміністрації Миколою Єсипенком.

Прийшли попи, диктатори (о сором!) — 
якраз всі ті, кого ти не любив. 
І хтось Твоє погруддя встановив 
поміж монастирем, поміж собором.