З 18 липня 2013 цей сайт не оновлюється.

Доступний новий сайт земляцтва за адресою http://chz.org.ua 

Кому нині не відомий цей райський куточок землі неподалік від Києва! А ще кілька десятків років тому це були звичайні пустирі на околиці української столиці, хоча й тоді над ними витав високий дух народної творчості. Саме тоді постала потреба створити центр збереження архітектурної старовини нашого народу, саме тоді завдяки старанням видатного краєзнавця і державного діяча Петра Тронька і постала Україна в мініатюрі, яка і нині гуртує довкола себе вихідців із усіх куточків нашої держави.

Не уривається життєва стежина нашого земляка професора, доктора технічних наук Анатолія Івановича Фененка, який 23 квітня відзначив своє 80_річчя.

У цей день до нього додзвонилося багато друзів, колег, учнів, які й нині тримають у своїх молодих руках технічний прогрес сільськогосподарської науки. Хто був поряд, щиро потис його правицю, побажав творчого багатоліття, нових успіхів у стінах національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (смт. Глеваха).

Він слухав щирі вітання своїх однодумців і подумки прокручував барвисту стрічку свого нелегкого, але успішного життя, згадував свої рідні Прилуки, що розбудили в душі потяг до науки, творчості.

Та почнемо із біографічних даних. Трагічний рік геноциду українського народу – 1933-й. У сім'ї Івана Лаврентійовича Фененка та його дружини Євдокії Олексіївни народився хлопчина, якому доля пізніше надала звання вченого. Батько мав посаду завідувача виробництвом на Прилуцькому комбінаті, а після війни був начальником цеху в артілі "Жовтень". Мати була господаркою, виховувала двох синів – Анатолія і Вадима та доньку Людмилу. В 1947 році після закінчення семирічки Анатолій вирішив стати на власні ноги.

Я твій навіки, Україно!

На головній сторінці української Вікіпедії є такий текст: 

2 березня 1943 року, коли підрозділи СС здійснювали найбільшу за кількістю жертв у Європі операцію зі знищення цивільного населення в Корюківці, радянські партизани, які її спровокували, лише спостерігали за розправою, хоча чисельно переважали карателів більше, ніж вдесятеро.

Днями минуло 70 років від дня цієї трагедії, тому привертаю увагу земляків до повного тексту статті Корюківська трагедія, опублікованої за адресою http://uk.wikipedia.org/wiki/Корюківська_трагедія

Посилання по темі: 

• Корюківка: забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне містечко
• Корюківська трагедія

Прийшли попи, диктатори (о сором!) — 
якраз всі ті, кого ти не любив. 
І хтось Твоє погруддя встановив 
поміж монастирем, поміж собором.

На засіданні Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка 12 лютого був затверджений список лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2013 року.

Ними стали наші земляки:

поет Леонід Горлач (Коваленко) - за книгу віршів "Знак розбитого ярма";

художник Петро Печорний - за серію декоративних тарілок за мотивами творів Т. Шевченка.