Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

СВЯТО ДУХОВНОСТИ ТА КУЛЬТУРИ У ПРИЛУКАХ
Наприкінці вересня кожного року Прилуки святкують День міста. Цього разу свято міста співпало з урочистостями з нагоди 100-річча канонізації (зачислення до сонму православних святих) святителя Іоасафа – єпископа Бєлгородського, уродженця Прилук.

СВЯТИТЕЛЬ ІОАСАФ (ГОРЛЕНКО), ЄПИСКОП БЄЛГОРОДСЬКИЙ (†1754)

Цифра 77 утвердила народне визнання

Коли на початку вересня 2011 року звістка про присвоєння імя Б.Харитонова одній з вулиць в смт. Ладан, на Прилуччині дійшла до Ювіляра, то заслужений артист України Борис Степанович Харитонов вирішив: святкувати свій Ювілей -77 на батьківщині в смт. Ладан.

А спонукало його на це бажання - віддячити вдячним землякам, що прийняли рішення- за заслуги перед рідним краєм, назвати одну з вулиць смт. Ладан іменем Б.Харитонова….

Керівники Прилуцького відділення Товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві П.О.Кривонос та М.П.Гордієнко з радістю відгукнулись на цю звістку і організували поїздку активістів відділення та Товариства на урочистості до Ладану . Очолили делегацію Голова Ради Товариства Віктор Ткаченко і виконавчий директор Тетяна Літошко. Запросили в поїздку колег і друзів Бориса Степановича.

Прийміть наші найщиріші вітання з Вашим професійним святом.
Хай сторицею повернуться до Вас зусилля, затрачені на виконання священної місії - начання і виховання молоді.

"Згадуймо словом і серцем, душею
Тих, хто світив нам зорею,
Тих, хто посіяв вчасно зерно,
Згадуй учителя, Бога свого!"

З повагою, заступник керівника Бобровицького регіонального відділення Товариства "Чернігівське земляцтво" в місті Києві
Голота Надія Степанівна.

ЛІТЕРАТУРНЕ ПАЛОМНИЦТВО У ПІСКИ

Не бував ти у наших краях!
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся? –
Єсть там люди й зросли у степах, —
Що не люблять, не вміють ридати.
Що не можуть без пісні і нивки зорати!...
Тебе ж завжди бачу в сльозах… —
Не бував ти у наших краях.

Певно ці слова одного з високих геніїв України Павла Тичини і спонукали дирекцію меморіальної квартири-музею його імені у Києві організувати справжнє паломництво літераторів, журналістів, митців у благословенні Піски, що у Бобровицькому районі Чернігівщини – малу батьківщину великого поета.

Вітаємо Вас з Днем міста. Впевнені, що кожний з Вас докладає значних зусиль в ім"я розквіту рідного краю.

Хай сторицею повернеться до Вас здоров"я, успішність і Боже благословіння.

Хай небо подарує ніжність,
Осіннє сонечко - тепло,
А вітер лагідний несе надію,
Дарує щастя, радість і добро.

За дорученням Бобровицького регіонального відділення Чернігівського в місті Києві земляцтва

Надія Голота.

В Носівському відділенні Товариства Свято - Григорію Павловичу Шкребелю 65!

БІЛЬШЕ УВАГИ СОСНИЦЬКОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЮ – ДІТИЩУ ЮРІЯ ВИНОГРАДСЬКОГО
Сосницький краєзнавчий музей був відкритий 01 липня 1920 року рішенням повітового комітету. Засновником музею став Юрій Степанович Виноградський - юрист за професією, а за покликанням - історик. З початку існування музей мав статус історико – археологічного, а з 1947 року став краєзнавчим.

До Борзни благословляє хрест

14 серпня у Борзні відбулася визначна подія – при в’їзді в місто було встановлено поклонний хрест. Знаменним є те, що саме цього дня святкується винесення чесних і животворящих древ хреста Господнього. В історії Київської Русі ця дата також є визначною – 14 серпня є днем хрещення Русі святим рівноапостольним князем Володимиром. Тож і Борзна нині відсвяткувала цей день встановленням поклонного хреста.

Цьому посприяли меценати брати Проценки – Олег, В’ячеслав, Тарас і Юрій. Саме до них благочинний церков Борзенщини Іоанн звернувся по допомогу. Брати Проценки не відмовили і надали фінансову підтримку. Безпосереднім організатором виготовлення хреста був Тарас Проценко.

Хрест із сірого граніту був виготовлений на Житомирщині. Благочинний висловив чотирьом братам слова вдячності і подарував їм ікони святої Магдалини з її мощами. Після цього борзенці вирушили освячувати поклонний хрест.

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЮВІЛЕЙ

„В тих чи інших формах
людство збереже свою святу Справу,
і падаючи, спотикаючись, збиваючись зі Шляху,
воно все ж таки залишиться на ньому
і до Мети своєї прийде за обітницею,
і кожен, хто вірить в це,

Незалежність духу

Хоч промайнуло вже два десятиліття від пам'ятного серпня 1991 року, але в людській пам'яті все одно грозово-переможно звучать ті історичні події, які потрясли світ, – Україна разом із іншими прикутими до невільничої галери республіками вирвалася на свободу.

Було романтичне піднесення, звучали високі слова, мрійники не переставали складати прогнози, державні лідери мінялися один за одним, поборюючи одне одного та все гадаючи, яку ж державну модель обрати. А Україна тим часом скочувалася все глибше в прірву економічного хаосу, і в каламутній воді все вільніше почувалися ті, для кого її свята земля була і є лише територією сколочування приватного капіталу. Цей процес на 20-му році незалежності України набрав патологічного характеру і призвів практично до знищення національного духу.