Публікації від: Юрій Пероганич

Увага!

З 18 липня 2013 цей сайт не оновлюється.

 

Доступний новий сайт земляцтва за адресою http://chz.org.ua 

№ 06 (138), 2013 газети «Отчий поріг»

У Пирогів – не по пироги

Кому нині не відомий цей райський куточок землі неподалік від Києва! А ще кілька десятків років тому це були звичайні пустирі на околиці української столиці, хоча й тоді над ними витав високий дух народної творчості. Саме тоді постала потреба створити центр збереження архітектурної старовини нашого народу, саме тоді завдяки старанням видатного краєзнавця і державного діяча Петра Тронька і постала Україна в мініатюрі, яка і нині гуртує довкола себе вихідців із усіх куточків нашої держави.

На добрі діла навіть погода змилостивилась. Обіцяні метеорологами дощі пройшли в Пирогові і спонукали нас до творчого втілення планів на садибі Чернігівської області у Національному музеї народної архітектури та побуту України. Зібрались представники всіх віділень Чернігівського земляцтва. Це понад 50 земляків. Вони добувалися із міста хто на перекладних, хто запрігши власного коня вороного, прихопивши із собою і необхідні інструменти і посадкові матеріали.

Чітка робота штабу по підготовці традиційної акції допомогла виконати всі необхідні завдання. Вже напередодні кожен знав, що повинен зробити.

Першими вранішню зорю зустрічали чарівні менчанки. Земля була вологою і м’якою. З самого ранку у садку дівчата вирвали траву, пересадили квіти, насадили нові багаторічні рослини, підібрали нове місце для папороті. Свій затишок знайшли 11 кущів троянд, 11 кущів порічок, смородини, агрусу, 2 кущі винограду, понад сотня квітів-одноліток.

Скажемо відразу, зібралася славна родина. Найстаршому учаснику заходу Миколі Білану – 86 років, а найменшому – Богдану Пероганичу, 7 місяців.

Навіть білочки не боялися людей, вільно гасали по деревах, близько підходили по паркану до людей, спостерігали за нашою працею.

Прикріплений файлРозмір
Otch_p6.13.pdf1.78 MБ

№ 05 (137), 2013 газети «Отчий поріг»

Не уривається життєва стежина нашого земляка професора, доктора технічних наук Анатолія Івановича Фененка, який 23 квітня відзначив своє 80_річчя.

У цей день до нього додзвонилося багато друзів, колег, учнів, які й нині тримають у своїх молодих руках технічний прогрес сільськогосподарської науки. Хто був поряд, щиро потис його правицю, побажав творчого багатоліття, нових успіхів у стінах національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (смт. Глеваха).

Він слухав щирі вітання своїх однодумців і подумки прокручував барвисту стрічку свого нелегкого, але успішного життя, згадував свої рідні Прилуки, що розбудили в душі потяг до науки, творчості.

Та почнемо із біографічних даних. Трагічний рік геноциду українського народу – 1933-й. У сім'ї Івана Лаврентійовича Фененка та його дружини Євдокії Олексіївни народився хлопчина, якому доля пізніше надала звання вченого. Батько мав посаду завідувача виробництвом на Прилуцькому комбінаті, а після війни був начальником цеху в артілі "Жовтень". Мати була господаркою, виховувала двох синів – Анатолія і Вадима та доньку Людмилу. В 1947 році після закінчення семирічки Анатолій вирішив стати на власні ноги.

Прикріплений файлРозмір
Otch_p5.13.pdf1.69 MБ

Біографічний нарис про Василя Лопату опублікований у «Слові Просвіти»

 «Слово Просвіти», ч. 14, 4–10 квітня 2013, сторінка 8.

Я твій навіки, Україно!

Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ

 «Слово Просвіти», ч. 14, 4–10 квітня 2013, сторінка 8.

Коли запитуєш у мешканців Нової Басані (Бобровицький р-н, що на Чернігівщині) про славних земляків, серед перших завжди називають Василя Лопату.

— Він із наших, — кажуть з гордістю. — Талановитий чоловік.

Із цим не посперечаєшся. Господь нагородив звичайного сільського хлопчину незвичним даром — створювати картини, а той не знехтував дарунком і присвятив художньому мистецтву все своє життя.

Це сьогодні Василь Іванович Лопата народний художник України, лауреат Шевченківської премії, а починалося все у ранньому дитинстві з вдалого, на його думку, малюнка, створеного на пічній стіні.

— Мати не оцінила тоді моїх старань, покарала за самодіяльність. Але пізніше зрозуміла, що жодна сила не зупинить потребу в творчості, тому більше не перешкоджала, — пригадує художник.

№ 04 (136), 2013 газети «Отчий поріг»

Тарас Шевченко в Семенівці.
 
Здається, не так давно духовний центр Великого Кобзаря відкрили в себе прилучани. І почин, як мовиться, знайшов гідну підтримку. 
 
В день народження Тараса Шевченка в Семенівці було започатковано відкриття світлиці його імені.
 
Відбувся цей благодійний захід завдяки уродженцю Черкащини, заслуженому працівнику культури України В.К. Портян ку, який подарував майбутньому музею більше 150 експонатів, що розповідають про життя і творчість Тараса Григоровича. Керівник Семенівського районнного відділення Євген Клименко вручив землякам музичний центр, а скульптор І.Р. Липовка передав для музею свою роботу – статуетку поета. Семенівці ж підготували святковий концерт, в якому прозвучали твори Великого Кобзаря.
 
Вже за традицією відвідали ми і стаціонарне відділення для одиноких і непрацездатних громадян територіального центру, де вручили мешканцям картину художника Віктора Кравченка, а також фрукти і ласощі до столу. Хочеться подякувати за підтримку цих благодійних заходів голові Семенівської райдержадміністрації С.В. Євменову і всім тим, хто долучився до їх проведення.
 
А ще хочеться повідомити читачів, що офіційне відкриття Шевченкової світлиці відбудеться згодом у просторій кімнаті, виділеній для цього місцевою владою. Отже, і в найдальшому куточку нашої області буде витати безсмертний дух пророка українського народу.
 
Сергій ПАНКРАТЬЄВ.
Прикріплений файлРозмір
Otch_p4.13.pdf1.48 MБ

Корюківська трагедія і роль радянських партизанів

На головній сторінці української Вікіпедії є такий текст: 

2 березня 1943 року, коли підрозділи СС здійснювали найбільшу за кількістю жертв у Європі операцію зі знищення цивільного населення в Корюківці, радянські партизани, які її спровокували, лише спостерігали за розправою, хоча чисельно переважали карателів більше, ніж вдесятеро.

Днями минуло 70 років від дня цієї трагедії, тому привертаю увагу земляків до повного тексту статті Корюківська трагедія, опублікованої за адресою http://uk.wikipedia.org/wiki/Корюківська_трагедія

Посилання по темі: 

№ 03 (135), 2013 газети «Отчий поріг»

Вітаємо!
 
Те, про що так довго, вперто і наполегливо говорив люд мистецький заразом з нашими земляками-чернігівцями, звершилося!
 
 
Щиро здоровимо видатних митців з високою державною нагородою!
Прикріплений файлРозмір
Otch_p3.13.pdf1.35 MБ

№ 02 (134), 2013 газети «Отчий поріг»

Клич роду
 
Нинішній лютий розпочинається для нашого великого земляцького роду з пам'ятної події – загальних зборів. Цього дня над простором широкого майдану перед монументальними корпусами Міжнародного виставкового центру, котрий став нашим новим привітним домом, у самому павільйоні витатиме дух Сіверщини. Того краю, до якого звернені серця і обтяжених літами чернігівців, і тих, хто перебрався з найвіддаленіших куточків нашої древньої землі на крутизни Дніпрові недавно, знайшовши свій вуз чи солоний шматок хліба. І звучатимуть щирі слова на урочистостях, і линутимуть неповторні мелодії, відтворені аматорськими та професійними колективами Чернігівщини, і будуть підписані важливі документи про творче співробітництво, якими будуть керуватися і столичні земляки, і ті, на плечі яких лягли клопоти про розвиток Сіверщини.
 
А під час братання порайонного згадаються й ті, хто відійшов передчасно засвіти, й ті, хто лише недавно влився в земляцький рід, аби додати молодої енергії патріотичному руху. Ностальгія не вбиває бажання творити чудеса, а змушує глибше сприймати реальний світ, від якого не відгородитися найвищими валами. Згадаються ще раз колективні мандрівки на малу батьківщину, добрі справи й недоробки. Досить сказати, що якби бодай коротко перерахувати кількість добрих справ наших земляків, то й тоді пораділа б душа за сподіяне.
 
Вступаємо в новий рік роботи, зима не вічна, вляжуться морози, високі сніги відзумрять блакитними струмками в благословенні літописні ріки нашого краю. Він прокинеться з весною, і прокинеться з ним наш дух, заспраглий добрих діянь. У це віриться постійно, як віриться в щасливе майбутнє Сіверщини, всієї України.
 
Тож із радістю спілкування вас, дорогі земляки, з новими здобутками, які грядуть у новому році!
 
Рада Товариства "Чернігівське земляцтво" 
 

Прикріплений файлРозмір
Otch_p2.13.pdf1.87 MБ

№ 01 (133), 2013 газети «Отчий поріг»

Славен край наш
 
Історія Чернігово-Сіверської землі переконливо свідчить, що упродовж багатьох століть наш край був одним із визначальних центрів формування української нації. Саме на нашій землі протягом віків відбувалися доленосні історичні події, які гартували українську націю, формували засади і традиції української державності.
 
Чернігівщина дала Україні та світу багатьох славетних людей, талант і праця яких збагатили надбання як українського народу, так і європейської та світової цивілізації.
 
Отже, маємо багатовікову історію. Якщо я скажу, що ці вісім десятиліть були для області непростими – то це означає сказати дуже м'яко і поверхово. Ми прожили важкі і непевні роки. Але ми з гордістю говоримо про здобутки і досягнення славного 80_річного шляху – шляху становлення та регіонального самовизначення, шляху випробувань часів Великої Вітчизняної війни та повоєнної відбудови, шляху поступу, врешті – розбудови Чернігівщини як невід'ємної частини незалежної Української держави.
 
Прикріплений файлРозмір
Otch_p1.13.pdf1.2 MБ

№ 12 (132), 2012 газети «Отчий поріг»

Справи земляцькі
 
Відбулося засідання Ради нашого Товариства. Зібралися його члени, представники відділень, запрошені.
 
В ході роботи розглянуті питання:
  1. про підготовку до загальних зборів; про проведення зборів відділень земляцтва та підсумкової конференції;
  2. стан передплати на земляцький часопис "Отчий поріг".

З першого питання доповів голова Ради Віктор Ткаченко. Він повідомив, що загальні збори земляцтва відбудуться 1 лютого 2013 року у приміщенні Міжнародного виставкового центру. В основу організації заходу має бути покладено досвід минулорічних зборів. Може бути розширено формат учасників та гостей.

Для підготовки цього заходу необхідно:

Прикріплений файлРозмір
Otch_p12.12.pdf1.4 MБ
RSS-матеріал