Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Не уривається життєва стежина нашого земляка професора, доктора технічних наук Анатолія Івановича Фененка, який 23 квітня відзначив своє 80_річчя.

У цей день до нього додзвонилося багато друзів, колег, учнів, які й нині тримають у своїх молодих руках технічний прогрес сільськогосподарської науки. Хто був поряд, щиро потис його правицю, побажав творчого багатоліття, нових успіхів у стінах національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (смт. Глеваха).

Він слухав щирі вітання своїх однодумців і подумки прокручував барвисту стрічку свого нелегкого, але успішного життя, згадував свої рідні Прилуки, що розбудили в душі потяг до науки, творчості.

Та почнемо із біографічних даних. Трагічний рік геноциду українського народу – 1933-й. У сім'ї Івана Лаврентійовича Фененка та його дружини Євдокії Олексіївни народився хлопчина, якому доля пізніше надала звання вченого. Батько мав посаду завідувача виробництвом на Прилуцькому комбінаті, а після війни був начальником цеху в артілі "Жовтень". Мати була господаркою, виховувала двох синів – Анатолія і Вадима та доньку Людмилу. В 1947 році після закінчення семирічки Анатолій вирішив стати на власні ноги.

...Мабуть Удай-ріка нашептала: іди в моряки – побачиш широкі океанські простори, надишешся солоних вітрів, випробуєш себе в складних ситуаціях. Та перемогла любов до точних наук. Тож першим навчителем Анатолія став Ніжинський технікум механізації сільського господарства. Вартий уваги той факт, що в роки навчання Толя мав за старшого товариша, з яким навчався і мешкав на одній квартирі, Миколу Петровича Мамотенка, відомого у майбутньому керівника в галузі механізації сільського господарства України. Вони ж разом мріяли поскоріше стати за штурвали земних кораблів.

І ось початок: Журавська МТС Чернігівської області – найперша самостійна посада механіка-контролера. За досвідчену працю, активність у роботі його скоро вибирають секретарем Варвинського райкому комсомолу. Через якийсь час Анатолій відчув: не для нього бюрократична посада. Тому в 1955 році поступає до Української сільськогосподарської академії на факультет механізації сільського господарства, яку закінчив з відзнакою. Направлення – в УНДІМЕСГ у відділ механізації технологічних процесів у тваринництві. Працює на посадах інженера, молодшого і старшого наукового співробітника, головного технолога, завідувача лабораторії машинного доїння і первинної обробки молока та завідувача відділу механізації заготівлі кормів і виробництва молока.

В 1972 р. захистив кандидатську дисертацію "Теоретичні і експериментальні дослідження молоковакуумної системи доїльних установок". З цієї теми незабаром написав докторську дисертацію, став провідним ученим.

Якщо говорити про наукову школу А.І. Фененка, доктора технічних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки 2000 р., то вона започаткувалась ще із студентських років в Українській академії, коли він під керівництвом доцента В.М. Синявського виконав курсову роботу, а потім диплом-ний проект на тему, що стосувалася машинного доїння корів, одержав перше авторське свідоцтво СРСР.

Утворенню наукової школи професора А.І. Фененка сприяли колишні завідувачі відділу з механізації процесів на фермах великої рогатої худоби УНДІМЕСГ кандидат технічних наук В.П. Глущенко, І.М. Каревін, А.А. Яворський та В.А. Павленко.

Відданість одній справі, одному напрямку в науковій роботі сприяли глибокому усвідомленню проблеми механізованого виробництва молока на молочних фермах. Професор А.І. Фененко – виконавець і науковий керівник, автор 240 наукових праць, двох десятків авторських свідоцтв і патентів. Серед його учнів варто назвати в першу чергу к.т.н. С.П. Москаленка, з яким вони йдуть пліч-о-пліч по життю ось уже майже півстоліття, к.т.н., доцента, завідувача кафедри механізації тваринницьких ферм В.П. Лаврука з Подільського національного аграрно-технологічного університету; к.т.н., доцента В.Т. Дмитріва, к.т.н. С.В. Сиротюка з Львівського національного аграрного університету; к.т.н., доцентів С.П. Ліщинського та О.М. Миропольського та ін.

Молоко, як кажуть, у корови на язиці. Це продукт складної біотехнічної системи взаємодії механізованих ланок виробництва. Над цим і трудиться наукова школа професора А.І. Фененка. То ж побажаймо їм нових досягнень, а їх натхненникові – довгих неспокійних літ на благо України.

Дмитро ГОЛОВКО,
член НСПУ, лауреат премії ім. П. Тичини