Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

16 квітня 2010 року представники земляцтва підводили підсумки районного конкурсу "Добридень тобі, Україно моя" у с. Піски Бобровицького району. Цього разу туди не потрапили працівники Київського музею Павла Тичини -- про них не згадали.

Представників Музую, який багато чим прислужився розвиткові культурної сфери Села, вперше не запросили на свято, яке проходило на Батьківщині Поета, назва якого незмінно відлунює рядками його поезій.

До делегації, щоправда, включили не лише земляків. Щоб надати ваги представництву, деяким членам делегації додали невластивих їм заслуг. Так, лікар-земляк став ще й "відомим літературознавцем". А поет-земляк (прізвище мало б бути відомим, але я його не запам"ятала) простояв на сцені мовчки -- ні виступав, ні своїх поетичних творінь не читав. Чомусь вирішили не давати слова відомому поету, лауреату премії ім. Павла Тичини Петру Осадчуку...

Мабуть Київський музей Павла Тичини вже чимало зробив і для сільського музею, і для вшанування пам"яті невинно померлих, і для пісківської школи ім. Павла Тичини, і тому поетові земляки вирішили, що наша присутність буде зайвою. Ми були в селі тиждень тому, проводили районний конкурс дитячого малюнку, то для чого ж нам (музейникам) так часто в село їздити? Ми ж там "чужі".

Ми обурені таким ставленням до музею, який 30 років береже пам"ять про поета і пропагує його творчість.

Ми набралися нахабства і поїхали без запрошення. Коли представники земляцтва побачили нас в селі -- була німа сцена. Можна було писати жанрову картину чи знімати колоритний фільм. На святі не планували запрошувати нас до слова, тому ми самі змушені були його попросити.

На нашу містечковий егоїзм дуже шкодить справі.

Написано за дорученням колективу Літературно-меморіального музею-квартири Павла Тичини у м.Києєві.