Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Сійся, родися!

От і відійшов у минуле ще один рік. Був він неоднозначний як для нашої держави, так і для кожного з нас. Україна відзначила 20-річний ювілей, так і не визначивши остаточний шлях розвитку, тонучи в каламутних хвилях політичних розборок. Так чи інакше вони позначаються і на кожному з нас, як би далеко ми не знаходилися від переподілів влади. Одне стало ще зрозумілішим: не треба кивати на чужі сили, сподіватися на позамежну допомогу – тільки наполеглива праця усіх нас допоможе підняти свій край на світову височінь. Тож згадаймо при цьому невмирущий заклик Тараса Шевченка: "Обніміться, брати мої!".

У межах нашого славного земляцтва ми робили це повсякчас, тому й не соромно згадати кожен проминулий день. Велася активна організаційна робота в районних відділеннях. В літопис земляцьких справ заведені десятки офіційних поїздок на малу батьківщину для участі в різних традиційних святах, причому, на них земляки їхали не з порожніми руками, пам'ятаючи про статутну вимогу – допомагати будь-яким чином Сіверщині. А фактів благодійництва стільки, що не соромно перед усім світом. Видавалися нові книги, авторами яких стали члени нашого громадського об'єднання. Висаджували нові дерева, відроджувалися сільські церкви, вшановувалися знамениті земляки, облаштовувалися сиротинці. Живий зв'язок із рідною стороною не обривався ні на день, а це вже запорука надійного майбутнього. На ділі здійснювалося прадавнє правило: "найвища влада – це громада". Ним і керувалося наше земляцтво, не здаючи позиції лідерства серед інших столичних земляцтв, об'єднаних в асоціацію.

Святий Миколай в Матіївці

В далекому 1941 році народився в с. Матіївці Батуринського району в простій селянській родині Бондаренків син, якого назвали Віктором.

Благовіст над Сеймом

Довгоочікувана подія сталася в Батурині 19 листопада. При церкві Покрови  Пресвятої  Богородиці відкрився центр дитячої творчості, який очолив предстоятель цієї церкви отець Роман.

Щоб не забулося

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте» – з цими словами в душі вирушали в автопробіг «Ветерани—молодь—майбутнє» члени нашого земляцтва. Напередодні цього заходу наша рідна Чернігівщина разом із державою відзначила 70–у річницю утворення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни та День партизанської слави. Не залишилось і наше об'єднання в стороні — окрім запланованого автопробігу, були підготовлені вітання нашим партизанам та підпільникам, які знаходяться на обліку в земляцтві.

До уваги передплатників!

Дорогий земляче! Якщо ви хочете знати все про роботу нашого дружного громадського об'єднання, про людей значних і неповторних, якщо ви маєте бажання не поривати родинних зв'язків із малою батьківщиною – передплатіть "Отчий поріг" самі і посприяйте у цій справі серед друзів та знайомих. Наш передплатний індекс 37630. Газету можна передплатити у будь-якому поштовому відділенні. Сподіваємося на дружнє співробітництво.

Через технічні причини № 10 (118), 2011 газети «Отчий поріг» в електронному вигляді не існує.

До Борзни благословляє хрест

14 серпня у Борзні відбулася визначна подія – при в’їзді в місто було встановлено поклонний хрест. Знаменним є те, що саме цього дня святкується винесення чесних і животворящих древ хреста Господнього. В історії Київської Русі ця дата також є визначною – 14 серпня є днем хрещення Русі святим рівноапостольним князем Володимиром. Тож і Борзна нині відсвяткувала цей день встановленням поклонного хреста.

Цьому посприяли меценати брати Проценки – Олег, В’ячеслав, Тарас і Юрій. Саме до них благочинний церков Борзенщини Іоанн звернувся по допомогу. Брати Проценки не відмовили і надали фінансову підтримку. Безпосереднім організатором виготовлення хреста був Тарас Проценко.

Хрест із сірого граніту був виготовлений на Житомирщині. Благочинний висловив чотирьом братам слова вдячності і подарував їм ікони святої Магдалини з її мощами. Після цього борзенці вирушили освячувати поклонний хрест.

Незалежність духу

Хоч промайнуло вже два десятиліття від пам'ятного серпня 1991 року, але в людській пам'яті все одно грозово-переможно звучать ті історичні події, які потрясли світ, – Україна разом із іншими прикутими до невільничої галери республіками вирвалася на свободу.

Було романтичне піднесення, звучали високі слова, мрійники не переставали складати прогнози, державні лідери мінялися один за одним, поборюючи одне одного та все гадаючи, яку ж державну модель обрати. А Україна тим часом скочувалася все глибше в прірву економічного хаосу, і в каламутній воді все вільніше почувалися ті, для кого її свята земля була і є лише територією сколочування приватного капіталу. Цей процес на 20-му році незалежності України набрав патологічного характеру і призвів практично до знищення національного духу.

Пароплав «Ельбрус» вранці 26 червня повільно відшвартувався від Гідропарку, вирушивши в чергову подорож Дніпром до рідної Десни з майже сотнею членів Чернігівського земляцтва на борту.

Вже 12 років поспіль земляки, з ініціативи керівника земляцтва Віктора Ткаченка, залишаючи вдома буденні справи, збираються до гурту, аби, цікаво, змістовно, весело провести вільний час.

Нинішня поїздка, як і минулорічна, відбулася завдяки наполегливості її організатора першого заступника голови земляцтва, виконавчого директора Тетяни Літошко. Ініціативу Тетяни Андріївни підтримали голова земляцтва Віктор Ткаченко, почесний голова Павло Мисник, заступники голови Володимир Пушкарьов та Олексій Орєхович, а також члени Ради Дмитро Волох, Микола Вощевський, Микола Ігнатенко, Володимир Коваленко, Іван Майдан, Петро Назимко, Анатолій Ткаченко, Василь Тройна та Віктор Черненко.

Окрім них, активними учасниками заходу були керівники регіональних відділень та активісти земляцтва Анатолій Собора, Галина Орєхович, Марія Царук, Тетяна Череп, Олена Непопенко, Раїса Пальчикова, Валентина Пархоменко, Сергій Ковтун з дружиною Світланою, Микола Бєлан, Сергій Кудін, Петро Катіман, Олексій Єршов, Анатолій Коваль, Володимир Холодний, Любов Брикова, Тетяна Синякова, Григорій Шкребель і багато інших земляків.

Ось зустрілися земляки - колишні співробітники, і як завжди раді черговій нагоді поговорити, адже за щоденними клопотами зробити це самостійно не вдається. Інші земляки не бачилися хтозна відколи. Нагода вкотре звела їх на теплоході. Обнялися, зраділи. Туга за рідним краєм, спогади про роки минулі ріднять, як ніщо інше. У той же час на верхній палубі між двома молодими учасниками зароджувалися ніжні почуття, про що свідчили їх щирі погляди та усміхнені обличчя. Можливо, з Божої ласки станеться так, що незабаром саме для цих закоханих на теплоході заграє вже весільна музика. Бо ж скільки за 15 років існування Чернігівського земляцтва відзначено прекрасних дат: ювілеїв, весіль, презентацій.

Занурюючись з головою в круговерть життя, кожен з нас пливе на власному кораблі обраним шляхом: долає буревії проблем, перемагає шторми негараздів, впирається кормою у припливи надій і сподівань, але часом спиняється, аби оцінити досягнуте, поділитися власними здобутками, поцікавитися справами інших. І хто краще зрозуміє тебе, як не ті, з ким народився на одній землі, пив воду з однієї криниці, відчалював у дорослість з однієї ж і тієї пристані.

Земляцтва України –
рідній столиці

У рамках святкування дня Києва на майдані Незалежності вдруге відбулося свято земляцтв України, організоване Всеукраїнською асоціацією земляцтв України. Ця асоціація свого часу була утворена за покликом сердець патріотів України. Одним із ініціаторів її створення був наш голова Віктор Ткаченко, який нині її очолює.

Особливістю нинішнього свята стало те, що напередодні всі земляцькі об’єднання завершили процедуру узгодження договору про співпрацю зі столичною владою. Столичні представники всіх областей України та автономної республіки Крим встановили намети та інформаційні стенди, присвячені діяльності своїх організацій.

Приємно, що нинішній земляцький рух не перетворився на сферу політичних ристалищ і став саме тим, що має велике майбутнє і несе виключно об'єднавчу роль на користь держави. Активну підтримку землякам надають державні структури областей та Київської міськдержадміністрації. Саме із останньою підписано договір про співпрацю та взаємодопомогу. Тому день земляцтв відбувався завдяки активній підтримці київської влади. Загалом для нинішнього свята було обрано девіз: "Земляцтва України – рідній столиці".

Гості Києва, кияни та представники земляцтв біля наметів мали можливість ознайомитися з інформаційними
матеріалами про здобутки всіх областей України (книги, газети, рекламні буклети, продукція тощо), досягнення у роботі земляцтв. Біля нашого черні&гівського намету було встановлено телевізор, по якому транслювалися фотографії із різноманітних подій та життя земляцтва. Люди із зацікавленістю оглядали стенди з інформацією про етапи створення та розвитку земляцького руху, найголовніші події в житті земляцьких організацій, відомих земляків.

Ми єдністю сильні

Ось і настав нарешті той день, коли великий земляцький загал знову зібрався в оновленому Палаці спорту на чергові загальні збори – сталося це через об'єктивні причини. І добре, що весна вже набрала повносилля, що позаду залишилися хвилюючі Великодні свята, піднімаючи настрій навіть найстарішим людям, і добре, що наше земляцтво почувається на високій силі завдяки єднанню думок і справ, що не всихають джерела любові до рідної малої Батьківщини. А вона й собі старається не піддаватися всіляким випробуванням долі – бо поліщуки завжди були терплячими оптимістами, щедрими на добро й прекрасні справи.

Про це можна було судити і з традиційних виставок виробів народних умільців, розгорнутих на другому поверсі, і з запальних пісень дівчат із славнозвісного колективу "Сіверські клейноди", і з жвавих перемовин земляків, особливо коли почали прибувати гості з районів області. Вони прибували до рідного роду, бо стільки разів збиралися з столичними земляками в робочому порядку, аби спільнотою подумати про те, яким чином допомогти своїй землі вибратися з негараздів. Справді, того вечора тут билося потужне серце Сіверщини, заглушуючи безладні шуми великого міста.