Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Святий Миколай в Матіївці

В далекому 1941 році народився в с. Матіївці Батуринського району в простій селянській родині Бондаренків син, якого назвали Віктором.

В 7 років пішов до восьмирічної Матіївської школи, навчаючись в якій він відразу ж проявив себе як здібний і старанний учень. Особливо блискуче давались йому іноземні мови та історія. В німецькій мові він був найуспішніший учень класу. В родині були ще й менші діти, батькам-колгоспникам в колгоспі «3-й Вирішальний» на трудодні грошей не платили. Тому Віктор, не дивлячись на юний вік, два роки поспіль працював  на важкій фізичній роботі підсобника на будівництві дороги і мосту через річку Сейм. Таким чином допомагав родині вижити в скрутні часи, бо прагнув насамперед навчатися.

 В 1956р.став учнем Батуринської середньої школи, яку успішно закінчив в 1958році.

 В цьому ж році Віктор блискуче здає іспити і вступає до Київського педагогічного інституту іноземних мов на факультет романо-германської філології. Завжди проявляв активність в студентських справах, займався спортом. В 1963 році, після успішного закінчення інституту, вступив до аспірантури цього ж інституту. Досконало оволодів німецькою, англійською і французькою мовами, мав ступінь кандидата філологічних наук. Але його невгамовна натура прагнула більшого. Тому вже тоді почав займатися ще й  краєзнавчою роботою, досліджуючи насамперед історію Батурина та його околиць.

Через два роки після закінчення аспірантури, в 1968 році, як кандидат філологічних наук був направлений на викладацьку роботу до Московської військової академії. Одночасно працював перекладачем на секретному військовому заводі.

Не дивлячись на віддаленість від рідного краю, не перестав любити і досліджувати його. Хоча в ті часи було досить непросто і навіть ризиковано це робити. Але він збирав матеріали, працював в бібліотеках, архівах, спілкувався з іншими краєзнавцями, збирав спогади старожилів, мав дружні стосунки з тодішнім головою Батуринської селищної ради Згурським О.П., уродженцем Батурина, краєзнавцями М.Шклярем, О.Кодаковим, М.Скоканом та іншими. (Нагадаємо, що музею в Батурині на той час ще не було). Назбирав матеріалів об׳ємом на цілу книгу. Мріяв цю книгу видати, але це виявилось  неможливо зробити. Кричуща правда про Батурин не подобалась пильним цензорам. Адже Батурин традиційно вважався символом спротиву Російській імперії, і тому радянська ідеологія, яка по суті була правонаступницею імперської, всіляко знищувала будь-яку згадку про Батурин. Тому в цих умовах Віктор Миколайович вирішив надрукувати цикл історичних нарисів про Батурин та околиці, який назвав «Батуринська старовина». Цілих чотири роки – 1970-74 ці нариси виходили на шпальтах районки. Їх з цікавістю читали передплатники газети, адже на той час про Батуринську історію практично більше ніде було прочитати пересічному читачу. Теми його публікацій були дуже широкі – „Історія виникнення Батурина”, „Похід Карла ХІІ на Україну”, „Кочубей і Іскра”, „Набатний дзвін”, „Батурин - резиденція українських гетьманів”, „Шлях Мазепи до гетьманської булави”, „Батуринський палац”, „Зрада”, „Донос” та інше. Звичайно, відчувалась в цих статтях радянська заідеологізованість, особливо там де йшла мова про історію гетьманства, зокрема, біографію гетьмана І.Мазепи,  Миколо-Крупицький монастир, церкви – Покровську та Воскресенську, але вже сам факт публікації був дуже сміливим.

Мріяв Віктор  на всю Україну сказати правду про Батурин, а на гонорар від книги придбати в Батурині садибу, посадити фруктовий сад, завести пасіку, щоб по закінченні трудової кар’єри жити на рідній землі, яку завжди любив. Але цим мріям не суджено було збутися. Книгу так і не було видано з причини заборони  Державного  комітету Ради Міністрів СРСР по друку. Саме дозволу цієї комісії В.Бондаренко і не отримав.

Підступна хвороба забрала його в розквіті життєвих і творчих сил.

Помер він 12 червня 1984 року у віці 43 років в місті Дубно, що в Підмосков׳ї.

В заповіднику „Гетьманська столиця” зберігаються вирізки з газети „Радянське село”, фотографії, спогади рідних, а також рукописи, які передала до нашого закладу рідна сестра Віктора Миколайовича, Галина.

До 70-річчя з дня народження краєзнавця керівництвом НІКЗ «Гетьманська столиця» було прийняте рішення зібрати статті В.Бондаренка про гетьманську столицю, упорядкувати і опублікувати їх окремою збіркою. Окрім фондової колекції заповідника, на цей предмет було опрацьовано державний архів Бахмацького району. Майже рік тривала кропітка наукова робота ( упорядники видання Кіяшко Л.Г. і Блажко Ю.А.) – і ось, мети досягнуто – збірник накладом 1000 примірників вийшов з друку!

До Дня Святого Миколая заповідник «Гетьманська  столиця» спільно з Бахмацькою райдержадміністрацією  організував благодійну акцію  для мешканців села Матіївка. Заступник генерального директора заповідника Любов Григорівна Кіяшко,  презентувала збірник «Батуринська старина» та  передала  для  Матіївської  сільської бібліотеки   від  «Гетьманської  столиці»  підбірку книг на історичну тематику, календарі  на 2012 рік, а також, усім бажаючим сам збірник «Батуринська старина». Далі  до слова  запросили сестру Віктора Миколайовича Галину Миколаївну Бондаренко, сільського голову Побожого В.Б., односельців, учнів Матіївської школи, багаторічному фотокореспондента з районної газети «Голос Присеймів’я» Бобришева Б.Т. Згадали незлим тихим словом всіх, хто мав сміливість досліджувати історію Батурина, коли це було навіть небезпечно.   

Заступник голови Бахмацької районної державної адміністрації з гуманітарних питань Мельник В.В. та начальник відділу освіти РДА Полянський П.І. подарували комп’ютер Матіївській школі, книгу «Божі заповіді» та кожній присутній дитині – новорічний кондитерський набір. Діти ж, натомість, вручили шановним гостям коровай на вишитому рушнику та проголосили  концерт з віршами та піснями про рідний край. Захід відбувався в експозиційній залі Матіївського будинку культури, де серед численних світлин визначних земляків чільне місце займала світлина Бондаренка Віктора.

Завідувач відділу науково-просвітницької роботи
НІКЗ «Гетьманська столиця» Сердюк Наталія