Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

СВЯТО ДУХОВНОСТИ ТА КУЛЬТУРИ У ПРИЛУКАХ
Наприкінці вересня кожного року Прилуки святкують День міста. Цього разу свято міста співпало з урочистостями з нагоди 100-річча канонізації (зачислення до сонму православних святих) святителя Іоасафа – єпископа Бєлгородського, уродженця Прилук.

СВЯТИТЕЛЬ ІОАСАФ (ГОРЛЕНКО), ЄПИСКОП БЄЛГОРОДСЬКИЙ (†1754)

Наша земля, з часів хрещення її святим рівноапостольним князем Володимиром, зростила багатьох угодників Божих. Собор святих співвітчизників, прославлених від Бога чудотвореннями й іншими численними дарами благодаті Святого Духа - «многъ зело» (Ез. 37,10). Особливе місце у сонмі канонізованих Матір`ю-Церквою подвижників благочестя займають святителі.
Видатний син українського народу, нащадок славетного козацького роду, він народився у 1705 р. в місті Прилуки на Полтавщині. Зростаючи у побожній та благочестивій сім’ї, він отримав виховання згідно з традиціями святого Православ’я, коли благословення та настанови Церкви, супроводжуючи людину з малих літ, стають основою її єства, ведуть «від сили в силу» (Пс. 83,8), «аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти» (Еф. 4, 13).
Здобувши богословську освіту у Києво-Могилянській академії, він за покликом серця прийняв чернечий постриг і подвизався у Києво-Братському, Києво-Софійському, Межигірському монастирях, викладав у академії, був залучений Київськими митрополитами до різних церковних послухів. Як доброму пастирю словесних овець, йому було доручено налагодження монастирського життя у Мгарській обителі на Полтавщині, а згодом – настоятельство у славетній Троїце-Сергійовій Лаврі. Скрізь, де трудився подвижник, він являв своїм життям «зразок добрих діл, у навчанні чистоту, статечність, слово здорове, неосудливе» (Тит. 2,7-8), як добрий і вірний раб (див. Мф. 25,21) Пастиреначальника Христа.
Усе життя св. Іоасафа було безперестанним служінням Богові, безперестанним ходінням перед Ним. Рятівне навчання Христа було його рідною стихією. Відбиттям аскетичного духу, яким перейнято життя святителя Іоасафа, служив і його зовнішній вигляд, і всі сторони його життя. Пріснопам'ятний святитель Іоасаф "мав погляд трохи строгий, з вираженням вдумливої лагідності, сиве волосся і сиву невелику бороду". Строгий до інших, святитель був ще суворіший до себе. У домашньому житті він дотримувався строгої простоти і чернечої скромності. Строгість св. Іоасафа була вираженням моральної чистоти і строго аскетичного настрою, що проникав усе його життя.
Спочив архіпастир 10 грудня 1754 р. Його нетлінні мощі перебували у Свято-Троїцькому соборі м. Бєлгорода, скликаючи нескінченні натовпи прочан з усіх країв. Величезна кількість чудесних зцілень та інших дій благодатної допомоги святителя Іоасафа поширювали в народі Божому гарячу любов до угодника Божого, віру в його святість. Народне почитування та настійне прохання священноієрархів, які почали піднімати питання про його канонізацію ще з кінця ХVІІІ століття, знайшли своє здійснення 4 вересня 1911 р., коли відбулося прославлення Іоасафа Білгородського у сонмі святителів Христових. Цей день, який зібрав з усіх-усюд декілька сот тисяч паломників, став великим торжеством Православ’я.
Треба було відчути, з яким хвилюванням тисячі людей зібралися біля пам’ятника святителю Іоасафу Бєлгородському у м. Прилуки. Добрих дві години тривала урочиста літургія в супроводі кафедрального хору. Чудова акустика окриляла кожне слово молитов, і люди були охоплені незборимою силою єднання душ, і віриться в те, що Прилуки стануть одним з головних святих міст України.

Не залишилися в стороні від такої визначної події і земляки з Прилуцького осередку Чернігівського земляцтва у місті Києві. За сприяння
Голови Прилуцького (Срібнянського і Талалаївського) осередку, Генерального директора Генеральної дирекції з обслуговування представництв Павла Олександровича Кривоноса, 24 вересня 2011 року була організована поїздка активістів-членів Чернігівского земляцтва до міста Прилуки, де вони взяли участь у святкових заходах: божественній літургії, відкритті пам’ятника святителю Іоасафу Бєлгородському, поклали корзину квітів до пам’ятника Святителю.
Хочеться наголосити на особливій участі і вшануванні з нагоди такої події активістів нашого земляцтва - Борща М.І. – заступника Голови ради Чернігівського земляцтва; Гордієнка М.П. – заступника Голови Прилуцького осередку Чернігівського земляцтва, директора дирекції «Інпредкадри»; Павленка О.О. – керівник об’єднання ліквідаторів ЧАЕС при Чернігівському земляцтві, Шекеру О.Г. – доктора медичних наук, доцента, президента Міжнародної асоціації «Здоров’я суспільства», Волоха Д.С. – зав.кафедри НМУ, професор, ДМН, академіка АМНУ; Харитонова Б.С. – заслуженого артиста України, Забіяки І.М. – заступник Голови Прилуцького осередку по Талалаївському району,старший науковий співробітник інституту журналістики КНУ та інші земляки, які ніколи не забувають про своє прикоріння.

Ця подія спонукає нас піднести подячні молитви до Господа, що дав нам такого благодатного молитвеника. Його незламність у вірі, неухильність у подвижництві, жертовність у виконанні свого обов’язку, Христова «вбогість духом» (див. Мф. 5,3), євангельська любов нехай стануть для усіх вірних, а наіпаче – для пастирів і архіпастирів прикладом для наслідування і дороговказом до спасіння.

Олег Шекера
Президент Міжнародної Громадської
організації «Здоров’я суспільства»
Доктор медичних наук, доцент.