№3, 2010 газети "Отчий поріг"

[1]Українцям пощастило – вони народили великого поета й художника Тараса Шевченка. Саме він подарував нам незнищенність, саме його пророче слово найбільше консолідує мільйони і робить із них народ.

Так сталося, що Тараса Шевченка дала світові черкаська земля. Але чи тільки їй належить він, чи не витає його дух над нашою Чернігівщиною? Він не ходив по ній "малими босими ногами", але з якою любов'ю мандрував під час художніх експедицій, іще сповнений надій і замрій! Його бачили Чернігів і Ніжин з Прилуками, він ходив із мольбертом по високій Седнівській кручі й мережив папір під крислатою липою, благословляв шлюб Пантелеймона Куліша та Галини Білозерської в тихій Мотронівці, малював картини в уславленій Качанівці Тарновських та в Марківцях поміщиків Катериничів.

І остання печальна дорога повертання в рідний край з закостенілого Петербурга пролягла через нашу Сіверщину, пролягла через десятки мученицьких літ, минаючи Борзну й Ніжин, Козелець і придорожні села.

Отож, кожного березня згадуючи "незлим тихим словом" свого Пророка, берімо його за приклад і пам'ятаймо, що ми – його великий і незламний народ.

Леонід ГОРЛАЧ