Наше свято
Зі щемом і трепетом в душі підходимо до школи. Пожвавлення, групки людей з веселими посмішками, радість зустрічі, прибувають все нові і нові гості. Це наші випускники різних років. Рідна школа зустрічає прибулих відкритими дверима, аркою з вишитих рушників, вітаннями, обіймами, доброзичливою аурою, плакатом-вітанням школи з ювілеєм. Урочисті, зосереджені обличчя господарів свята – директора школи Антоніни Римаренко та членів педагогічного колективу. Підготувалися відмінно, все продумано до найменших дрібниць. Вітання, художні номери, дизайн подвір'я – все приємно дивувало і зворушувало до сліз. Географія гостей охоплює всю Україну, Білорусію. Прибули гості з Москви, Німеччини та США.
Свято відкрила директор школи Антоніна Римаренко. Декілька художніх номерів і слово надано Людмилі Веременко, якій вдалося перегорнути сторінки історії школи, педколективів різних років, згадати відомих випускників, їх досягнення, що принесли славу школі, селу, в нашій державі і за її межами. А розповідати було що.
В с.Нова Басань в кінці ХІХ століття, крім земських шкіл, діяли 2 однокласні і двокласна церковно-приходська школи. Ця школа збудована в 1912 році. Організатором і натхненником будівництва її був священик о.Матвій Полонський. Видатна особистість, відомий меценат і організатор. Нова споруда відповідала останнім вимогам сучасності. Поруч – будинок на 4 квартири для сімей вчителів. Ця школа була загальноосвітня. Вчителів було 6. Завідуючою була Ганна Григоровська. Учнів було 120. В 1920 році школу переведено на 7-річку. Учнів було вже 280. В 1935 році відкрили 10-річку і в 1938 році був перший випуск 10-го класу.
І ось настала урочиста мить відкриття меморіальної дошки на честь о.Матвія Полонського, яку освятив о.Андрій, священик Новобасанської церкви .
Найстаршим на зустрічі був випускник першого 1938 року Іван Лук'яненко. Народився Іван Миколайович в 1919 р. в с. Білоцерківці, що за 15 км від Нової Басані. Три роки ходив щодня пішки в школу. Лише в холодні осінні та зимові дні батьки винаймали квартиру в Басані. Іван Миколайович учасник визволення Києва 1943 р. На Лютізькому плацдармі 38 солдат під командуванням Івана Миколайовича утримували клаптик землі цілу добу до приходу основних сил. В живих з десантників залишилося лише двоє. Про все це ми дізналися з виступу земляка.
Зібраний фотоархів, яскраво професійно оформлений на 6-ти стендах-планшетах, дає можливість познайомитись з окремими митями історії життя школи.
Ось лише один період. Після визволення села в жовтні 1943 року організовується навчальний процес. Директором школи був призначений Микола Погрібний. Через пару місяців директором школи призначено Михайла Кожуру. Відсутність підручників, зошитів значно ускладнювала процес навчання та засвоєння нового матеріалу і робила працю вчителів подвигом на трудовому фронті. В класах багато дітей переростків. Класи переповнені. Проходить час і учбовий процес поступово входить в свою колію. Почалися трудові будні, повертаються з фронту вчителі. Зі спогадів вчителя Павла Ященка відомо, що школа була переповнена, працювала в дві зміни, учнів було до 1000 чоловік.
На наступному фото педколектив, який учні старшого покоління добре знають і пам'ятають. Зараз з 21 педагога жива лише одна Ольга Шинкаренко, заслужена вчителька України. Проживає в Чернігові. Все зібрання вітає Ольгу Федорівну з ювілеєм – дев'яносторіччям, яке відбудеться в середині серпня 1912 року.
На іншому стенді фото педколективів різних років. Фото 1957–1958 рр., 1965–1966 рр. і фото педколективу 1972 р. А далі продовжує літопис школи молодше покоління.
З гордістю можна сказати, що із стін школи вийшли учні, які прославили її, наших вчителів, наше село, нашу Україну. Це Герой України Максим Федотович Гулий – Академік НАНУ, вчений біохімік зі світовим ім’ям. На зібранні були присутні дочка Максима Федотовича Надія Гула – чл.-кор. НАН України та АМН України та внук вченого Максим Стріха – доктор фіз.-мат. наук, член Національної спілки письменників.
Наше село багате на героїв. Серед них і Герой України, випускник нашої школи, академік НАНУ, депутат Верховної Ради Михайло Зубець.
На святі також був присутній і виступив випускник нашої школи, а нині депутат Верховної Ради Лев Бірюк.
Прикладом відданості своїй улюбленій роботі є життя і творчість нашого прославленого земляка, відомого далеко за межами України Народного художника України Василя Лопати.
Говорити про наших відомих земляків можна довго. Це Василь Литаш – академік с/г наук, Степан Копил – генерал-майор, Петро Зубець – генерал-майор, Сергій Дяченко – професор, основоположник вірусології в Україні, Ніна Гойда – професор, проректор Національної медичної академії післядипломної освіти, Володимир Заворицький – професор, академік транспортної академії України.
А скільки ще інших випускників, які займуть гідне місце в історичній галереї нашої школи!
Аплодисментами був зустрінутий виступ Тетяни Лінник – випускниці першого повоєнного випуску 1943–1944 років, яка дуже цікаво розповідала про важкі умови навчання. Адже учбовий 1943 рік почався лише 10 листопада, коли приміщення школи звільнив прифронтовий госпіталь. З любов'ю і повагою згадувала вчителів, однокласників. Пізніше Тетяна Кирилівна працювала в нашій школі вчителькою.
Цікавим і змістовним був виступ випускниці нашої школи Тетяни Літошко – заступника голови Чернігівського земляцтва в м. Києві., яка окреслила захід як перші кроки в написанні літопису школи.
Родина Кушніренків – Микола Трохимович, Олександра Митрофанівна, їх діти Борис та Оксана представили фотомонтаж з культурно-просвітницької діяльності школи.
Після урочистої частини свято продовжилося концертом на сільському стадіоні.
Людмила ВЕРЕМЕНКО
