І слово звучало, і пісня лунала ...

Пароплав «Ельбрус» вранці 26 червня повільно відшвартувався від Гідропарку, вирушивши в чергову подорож Дніпром до рідної Десни з майже сотнею членів Чернігівського земляцтва на борту.

Вже 12 років поспіль земляки, з ініціативи керівника земляцтва Віктора Ткаченка, залишаючи вдома буденні справи, збираються до гурту, аби, цікаво, змістовно, весело провести вільний час.

Нинішня поїздка, як і минулорічна, відбулася завдяки наполегливості її організатора першого заступника голови земляцтва, виконавчого директора Тетяни Літошко. Ініціативу Тетяни Андріївни підтримали голова земляцтва Віктор Ткаченко, почесний голова Павло Мисник, заступники голови Володимир Пушкарьов та Олексій Орєхович, а також члени Ради Дмитро Волох, Микола Вощевський, Микола Ігнатенко, Володимир Коваленко, Іван Майдан, Петро Назимко, Анатолій Ткаченко, Василь Тройна та Віктор Черненко.

Окрім них, активними учасниками заходу були керівники регіональних відділень та активісти земляцтва Анатолій Собора, Галина Орєхович, Марія Царук, Тетяна Череп, Олена Непопенко, Раїса Пальчикова, Валентина Пархоменко, Сергій Ковтун з дружиною Світланою, Микола Бєлан, Сергій Кудін, Петро Катіман, Олексій Єршов, Анатолій Коваль, Володимир Холодний, Любов Брикова, Тетяна Синякова, Григорій Шкребель і багато інших земляків.

Ось зустрілися земляки - колишні співробітники, і як завжди раді черговій нагоді поговорити, адже за щоденними клопотами зробити це самостійно не вдається. Інші земляки не бачилися хтозна відколи. Нагода вкотре звела їх на теплоході. Обнялися, зраділи. Туга за рідним краєм, спогади про роки минулі ріднять, як ніщо інше. У той же час на верхній палубі між двома молодими учасниками зароджувалися ніжні почуття, про що свідчили їх щирі погляди та усміхнені обличчя. Можливо, з Божої ласки станеться так, що незабаром саме для цих закоханих на теплоході заграє вже весільна музика. Бо ж скільки за 15 років існування Чернігівського земляцтва відзначено прекрасних дат: ювілеїв, весіль, презентацій.

Занурюючись з головою в круговерть життя, кожен з нас пливе на власному кораблі обраним шляхом: долає буревії проблем, перемагає шторми негараздів, впирається кормою у припливи надій і сподівань, але часом спиняється, аби оцінити досягнуте, поділитися власними здобутками, поцікавитися справами інших. І хто краще зрозуміє тебе, як не ті, з ким народився на одній землі, пив воду з однієї криниці, відчалював у дорослість з однієї ж і тієї пристані.

- Кожна наша зустріч, - зазначить під час спілкування з земляками, - Віктор Ткаченко,- це чергова тема для написання цікавих нарисів чи навіть книг. Адже не дивлячись на те, що ми так добре за роки існування земляцтва знаємо один одного,- весь час відкриваємо для себе щось нове. А ще передаємо набутий досвід і знання молодому поколінню, що дуже важливо. Мені особливо приємно бачити в цьому ініціативному гурті багато молодих облич. Так, ми вже сьогодні будуємо завтрашній день нашої рідної України, але ж добудовувати будуть саме вони.

- Наша сила в єднанні, - говорила Тетяна Літошко, - в тому, що вміємо так дружно збиратися аби вирішити назрілі питання, і для того, щоб просто розважитися, відпочити.

Впродовж того дня від представників Бахмацького, Бобровицького, Городнянського, Ічнянського, Коропського, Корюківського, Носівського, Прилуцького, Сосницького, Чернігівського та ряду інших відділень, а також молодіжного та ветеранського об’єднань прозвучало немало слушних пропозицій і просто приємних слів. Крім того, чоловіки, як справжні джентльмени, дарували чудові компліменти кожній з присутніх жінок. А ще всі разом співали пісні, народжені талановитою Сіверщиною. Тут, зокрема, варто відмітити милозвучність і силу голосів Валентини Пархоменко, Дмитра Волоха, Раїси Пальчикової та Василя Тройни.

Найактивніші брали участь у різноманітних конкурсах, за що отримували пам’ятні призи, а зійшовши обідньої пори на берег острова Великого, після вже традиційного збирання сміття, чоловіки грали в м’яча, пірнали в річку, розважали друзів дотепними жартами, дівчата ж натхненно виплітали віночки із п’янкого різнотрав’я.

Навіть погода на час цієї зупинки засміялася ніжним сонечком, розігнавши надокучливі дощові хмари. А яким смачним вдався шашлик, приготовлений справжніми професіоналами в цій справі на дніпровському березі.
День не пройшов, а просто пролетів непомітно. Задоволені земляки, обмінюючись приємними враженнями та дякуючи організаторам заходу, вже під вечір роз’їжджалися по домівках. У зустрічей, які вже стали традиційними, неодмінно має бути повторення. Отож ще не раз Дніпром, куди впадає наша зачарована Десна, попливуть від діда-прадіда щирі помислами і душею ті, хто народився на чернігівській прекрасній землі. Бо хорошому роду ніколи не буде переводу. А ми ж не просто друзі-земляки, а одна велика родина.

Тетяна ЧЕРЕП