Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Пароплав «Ельбрус» вранці 26 червня повільно відшвартувався від Гідропарку, вирушивши в чергову подорож Дніпром до рідної Десни з майже сотнею членів Чернігівського земляцтва на борту.

Вже 12 років поспіль земляки, з ініціативи керівника земляцтва Віктора Ткаченка, залишаючи вдома буденні справи, збираються до гурту, аби, цікаво, змістовно, весело провести вільний час.

Нинішня поїздка, як і минулорічна, відбулася завдяки наполегливості її організатора першого заступника голови земляцтва, виконавчого директора Тетяни Літошко. Ініціативу Тетяни Андріївни підтримали голова земляцтва Віктор Ткаченко, почесний голова Павло Мисник, заступники голови Володимир Пушкарьов та Олексій Орєхович, а також члени Ради Дмитро Волох, Микола Вощевський, Микола Ігнатенко, Володимир Коваленко, Іван Майдан, Петро Назимко, Анатолій Ткаченко, Василь Тройна та Віктор Черненко.

Окрім них, активними учасниками заходу були керівники регіональних відділень та активісти земляцтва Анатолій Собора, Галина Орєхович, Марія Царук, Тетяна Череп, Олена Непопенко, Раїса Пальчикова, Валентина Пархоменко, Сергій Ковтун з дружиною Світланою, Микола Бєлан, Сергій Кудін, Петро Катіман, Олексій Єршов, Анатолій Коваль, Володимир Холодний, Любов Брикова, Тетяна Синякова, Григорій Шкребель і багато інших земляків.

Ось зустрілися земляки - колишні співробітники, і як завжди раді черговій нагоді поговорити, адже за щоденними клопотами зробити це самостійно не вдається. Інші земляки не бачилися хтозна відколи. Нагода вкотре звела їх на теплоході. Обнялися, зраділи. Туга за рідним краєм, спогади про роки минулі ріднять, як ніщо інше. У той же час на верхній палубі між двома молодими учасниками зароджувалися ніжні почуття, про що свідчили їх щирі погляди та усміхнені обличчя. Можливо, з Божої ласки станеться так, що незабаром саме для цих закоханих на теплоході заграє вже весільна музика. Бо ж скільки за 15 років існування Чернігівського земляцтва відзначено прекрасних дат: ювілеїв, весіль, презентацій.

Занурюючись з головою в круговерть життя, кожен з нас пливе на власному кораблі обраним шляхом: долає буревії проблем, перемагає шторми негараздів, впирається кормою у припливи надій і сподівань, але часом спиняється, аби оцінити досягнуте, поділитися власними здобутками, поцікавитися справами інших. І хто краще зрозуміє тебе, як не ті, з ким народився на одній землі, пив воду з однієї криниці, відчалював у дорослість з однієї ж і тієї пристані.