КОРЕНІ НЕВ’ЯНУЧИХ ТАЛАНТІВ

Треба давню славу воскрешать,
Щоб світліше стало в нашім краї…
Марка Полторацького душа
Нам натхненним голосом співає.
Голос той сосною весь пропах,
Скупаний в річках наших, озерцях,
Він до серця Сосниці припав,
Притулився й світові до серця.
Нам снаги крутої додає,
Історичну пам'ять очищає…
Треба цінувати все своє,
Вимите цілющими дощами.
Роду Полторацького живе
Древо – розбуялось на півсвіту,
Зі старим з’єдналося нове,
Розпростерло животворні віти.
В Сосницькій плодючій глибині
Корені нев’янучих талантів
Краю придеснянського синів,
Буйним духом схожих на атлантів.
Треба давню славу воскрешать,
І нести її за небокраї.
Марка Полторацького душа
Нам натхненним голосом співає.

Саме цим віршем відреагував на звістку про присвоєння Сосницькій дитячій музичній школі імені Марка Федоровича Полторацького член Національної спілки письменників України Микола Петрович Адаменко.

Вірш одразу припав до душі всім учасникам урочистостей з нагоди 45-річчя з дня заснування школи та присвоєння їй імені видатного сосничанина, діяльність якого не дала забути про нього через більш як 200 років після смерті.

В день свята відбулася наша зустріч з подружжям Адаменків – Миколою Петровичем і Ларисою Петрівною.

Останнє десятиліття ми регулярно бачимося з цією нерозлучною парою на різних святах у Довженковій столиці, або ювілеях самого відомого українського письменника, який живе в Сосниці.
У мужнього, мудрого та ніжного Миколи Адаменка дуже добре ставлення до столичного Чернігівського земляцтва, в якому він знає багатьох особисто. А тому він без вагань погодився надрукувати цей вірш у нашому земляцькому часописі «Отчий поріг». Це буде в останньому номері року. Адже Микола Петрович 20 грудня зустрічає свій 80-літній ювілей.

Олексій ОРЄХОВИЧ