№12 (108), 2010 газети "Отчий поріг"

[1]
З нами дух малої Вітчизни

Нестримним потоком летить час через стромовини великих і малих подій, які так чи інакше торкаються всіх нас. Не був винятком і нинішній рік, який добігає кінця. Знову тривали політичні баталії, що часом заступали загальнолюдські проблеми, знову виринали на обріях амбітні лідери, що обіцяли, як і попередники, золоті гори за виборчі голоси. Та наш народ уже спокійніше ставиться до всіляких прожектів, натомість запрягаючись у напружену щоденну роботу, не ждучи манни небесної ні від правих, ні від лівих. У цьому його предковічна мудрість, яка рано чи пізно прокладе дорогу до всезагального добробуту.

Наше багатолюдне земляцтво теж не стояло осторонь всіх подій. Та як могло бути інакше, коли його ядро складають люди активні, патріоти України й своєї колискової Чернігівщини. І хоча нас не обминули глобальні події, хоча в силу об'єктивних обставин штаб земляцтва перемістився на лівий берег Дніпра (а це, якщо згадати історію, ближче до території Чернігівської губернії, себто, до рідного порогу), напружена робота не втратила свого запалу в більшості районних відділень.

Особливо цінною є благодійна діяльність наших низинних колективів. Надається посильна матеріальна допомога, вирішуються проблеми районів у столичних кабінетах, доступ до яких досить обмежений, з'являються спільні краєзнавчі видання, триває жвавий обмін делегаціями на різних урочистостях, зводяться нові церкви при підтримці столичних сіверян. Усе це робилося впродовж року без особливого ґвалту й крику, без використання задля політичних акцій, бо в основі кожного вчинку наших земляків лежить лише глибока любов до малої батьківщини, а це вершина духовної піраміди.

Активно працював штаб земляцтва, на рахунку якого і організація традиційного десанту на Десну, і цікава дводенна екскурсія історичними місцями рідного краю, і десятки інших помітних акцій. Тривала робота над книгою про історію, природні та економічні особливості, топонімію Сіверщини.

Зростали наші лави за рахунок активних земляків. Активніше запрацювало славне ветеранське об'єднання, відчувши приплив свіжих, набагато молодших сил колишніх воїнів:афганців. Словом, ми жили повнокровно, як і всі попередні роки.

Та умовний перехід у силове поле чергового року змушує кожного замислитися і над долею країни, і над долею свого великого колективу, та й про власну не забути. І тоді кожен із нас має запитати себе: що ти зробив для того, щоб і в державі, і в рідному домі запанували мир та віра в щасливе майбутнє? І не сподіватися на сусідів, а самому будувати майбутнє України.

Отож, незважаючи ні на яку природну чи суспільну негоди, думаймо і творімо майбутнє. Це під силу тільки людям сильної волі й віри, а наше земляцтво складається саме з таких.

Борімося – й поборемо всілякі негаразди.

Рада столичного Чернігівського земляцтва