№ 1 (121), 2012 газети «Отчий поріг»

[1]Сійся, родися!

От і відійшов у минуле ще один рік. Був він неоднозначний як для нашої держави, так і для кожного з нас. Україна відзначила 20-річний ювілей, так і не визначивши остаточний шлях розвитку, тонучи в каламутних хвилях політичних розборок. Так чи інакше вони позначаються і на кожному з нас, як би далеко ми не знаходилися від переподілів влади. Одне стало ще зрозумілішим: не треба кивати на чужі сили, сподіватися на позамежну допомогу – тільки наполеглива праця усіх нас допоможе підняти свій край на світову височінь. Тож згадаймо при цьому невмирущий заклик Тараса Шевченка: "Обніміться, брати мої!".

У межах нашого славного земляцтва ми робили це повсякчас, тому й не соромно згадати кожен проминулий день. Велася активна організаційна робота в районних відділеннях. В літопис земляцьких справ заведені десятки офіційних поїздок на малу батьківщину для участі в різних традиційних святах, причому, на них земляки їхали не з порожніми руками, пам'ятаючи про статутну вимогу – допомагати будь-яким чином Сіверщині. А фактів благодійництва стільки, що не соромно перед усім світом. Видавалися нові книги, авторами яких стали члени нашого громадського об'єднання. Висаджували нові дерева, відроджувалися сільські церкви, вшановувалися знамениті земляки, облаштовувалися сиротинці. Живий зв'язок із рідною стороною не обривався ні на день, а це вже запорука надійного майбутнього. На ділі здійснювалося прадавнє правило: "найвища влада – це громада". Ним і керувалося наше земляцтво, не здаючи позиції лідерства серед інших столичних земляцтв, об'єднаних в асоціацію.

Впродовж року були у нас відчутні гіркі втрати, особливо поміж ветеранів. На жаль, послабився притік до земляцтва молоді, а вона ж має колись покласти проблеми патріотичного виховання на свої дужі плечі. Можливо, потребує більшого оживлення сфера співробітництва столичного гурту й обласної влади, як записано це в нашій традиційній угоді. Хоча, як правило, наші районні відділення здебільшого працюють у тісному контакті з владою своїх районів. І спільні акції, як правило, носять виразний державницький характер, допомагають переборювати різні проблеми росту.

Отже, можемо з певністю стверджувати, що рік минулий не промайнув всує, що маємо право підняти за нього келих вина в Новорічну ніч. А на Різдво зібратися знову й під церковний передзвін подякувати Богові за милість, людям же за доброзичливість й доброту, побажати всім сущим здоров'я, щасливого майбутнього та добробуту. А після того братися знову за важку працю для подальшої розбудови нашої славної України.

З Новим роком усіх, з Різдвом Христовим!

Рада Товариства "Чернігівське земляцтво" в м. Києві [2].