Головна › Новини

Публікації від: Юрій Пероганич

Вікіпедія — як джерело біографічної і краєзнавчої інформації

3 Грудень, 2012 - 14:30 — Юрій Пероганич

Українська Вікіпедія — є найпоширенішим україномовним довідковим ресурсом у світі. Щодня у ній переглядається бульше двох мільйонів сторінок (67 мільйонів — за листопад 2012). Всього ця енциклопедія містить більше 419 тисяч статей і невпинно розширюється і поглиблюється. Однак, у Вікіпедії все ще мало інформації про міста і села нашого краю, про відомих вихідців із Чернігівщини, про пам'ятки історії, монументального мистецтва, архітектури, про театри, бібліотеки, музеї, галереї, про хори й ансамблі, про ріки й озера. 

№ 11 (131), 2012 газети «Отчий поріг»

2 Грудень, 2012 - 22:08 — Юрій Пероганич

Таємниці життя 
 
Давньоскандинавське ім'я Ігор означає «войовничий». Благовірний князь Ігор, у святому хрещенні Георгій, був сином Олега Святославовича, князя Чернігівського на призвісько «Гориславич». Батько князя Ігоря, котрого так прозвали за його гірку долю, був онуком великого Київського князя Ярослава Мудрого.
 
Середина XII ст. ознаменувалась для України-Руси розквітом князівських міжусобиць. Якраз тоді й загострилася боротьба за княжіння у Києві між двома князівськими угрупованнями: Мстиславичами й Ольговичами. Після князювання в Києві Мономаховичів у 1138 році великокняжий престол посіли Ольговичі – його зайняв старший брат князя Ігоря Всеволод Ольгович, князь Чернігівський. Замість себе у Чернігові він поставив двоюрідного брата свого Володимира Давидовича і цим викликав невдоволення Ігоря. Та княжіння Всеволода у Києві тривало лише 6 років і було переповнене безперервними війнами. Мабуть, відчував Всеволод свій короткий великокняжий шлях, тому досить зарані почав говорити, що передасть його в руки свого брата Ігоря. При цьому ще й посилався на приклад Мономаховичів:
«Володимир посадив Мстислава, свого сина після себе в Києві, а Мстислав свого брата Ярополка. А ось я кажу: якщо Бог мене візьме, то я даю після себе Київ брату моєму Ігорю».
Князь Ігор належав до покоління освічених християн, тих, що збирали плоди книжного християнського вчення, посіяного Ярославом Мудрим на підготовленому святим Володимиром ґрунті. Свідчення про зовнішній вигляд Ігоря зберіг для нас сучасний йому літописець, ім'я якого до нас не дійшло:
«Цей князь Ігор Ольгович був мужхоробрий і великий любитель до полювання на звірів та птицю, читав книги та розумівся на церковних співах... Ростом був середній, худорлявий, лицем смуглий, волосся носив довге, як у священика, бороду мав вузьку і невелику».
Прикріплений файлРозмір
Otch_p11.12.pdf1.75 MБ

Загальні збори земляцтва — 1 лютого 2013

30 Листопад, 2012 - 14:12 — Юрій Пероганич

31 жовтня 2012 Рада Чернігівського земляцтва вирішила провести загальні збори земляцтва у п'ятницю, 1 лютого 2013 року в Міжнародному виставковому центрі.

Носівчани сприяють Вікіпедії

30 Листопад, 2012 - 14:04 — Юрій Пероганич

За сприяння членів Носівського відділення Чернігівського земляцтва у місті Києві члена-кореспондента Лісівничої академії наук України, доктора сільськогосподарських наук, професора Федора Бровка та члена правління і виконавчого директора ГО «Вікімедіа Україна» Юрія Пероганича отримано дозвіл на вільне використання у Вікіпедії видання «Лісівнича академія наук України: Довідник / За редакцією професора Ю. М. Дебринюка. — Львів: Камула, 2010. — 340 сторінок. ISBN 978-966-433-049-4».

Довідник містить відомості про дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів, почесних (іноземних) членів за колективних членів Лісівничої академії наук України. Подано також історію створення Академії, її цілі та завдання, вміщено основні документи, на яких грунтується її діяльність.

Дозвіл надав 12 жовтня 2012 дійсний член (академік) Лісівничої академії наук України, академік-секретар ЛАН України, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України Юрій Дебринюк.
 

№ 10 (130), 2012 газети «Отчий поріг»

10 Жовтень, 2012 - 20:31 — Юрій Пероганич
Нині виповнюється 260 років з часу початку будівництва собору Різдва Богородиці в Козельці і 12 вересня – 250 років з дня смерті Наталії Дем'янівни Розумовської, яка була похована в ньому.
 
З собором Різдва Богородиці пов'язана дивовижна історія життя козацької родини Розумів. Доля тільки на короткий час звела двох людей – козака і імператрицю, які були осяяні коханням, з'єдналися не тільки серця двох закоханих. Об'єдналися любов та енергія, і цей союз став поштовхом до великого розкішного будівництва храму.
 
Собор Різдва Богородиці – унікальна пам'ятка барокової архітектури XVIII ст., кращий і останній представник храмової архітектури українського бароко єлизаветинської епохи, що зберігся до наших днів. Ця розкішна споруда є справжньою окрасою невеличкого українського містечка Козельця. Вишукані силуети величного собору та стрункої дзвіниці панують над навколишньою приватною забудовою, яка потопає в зелені садів. 

 

Прикріплений файлРозмір
Otch_p10.12.pdf1.87 MБ

№ 9 (129), 2012 газети «Отчий поріг»

28 Серпень, 2012 - 21:18 — Юрій Пероганич

АФОРИ

Село Мочалище, що на Чернігівщині, досить давнє. Розповідали мені, коли Батий вів своє військо на Київ, то й через Мочалище пролітали войовничі ординці. Пізніше один із них якимось чином опинився в селі, пристав до мочалищанської красуні на прізвище Гуленко. Що то південна кров, – незабаром на Гуленківщині (так стали називати підлісний куток села) стали народжуватися діти з розкосими очима. І – до цих пір. Ще одна деталь свідчить про реальність цієї легенди. Коли, приміром, гуленківець сідає на землю, то ноги підгинає під себе по-монгольськи. Як не згадати Шевченкове: "...моголи, моголи, золотого Тамерлана онучата голі". Бачите, поет прозирав у наш день.
***
Люди, чиї душі отруїв мовний Чорнобиль, здатні лише на гарматне м'ясо, депортацію в "телятниках", порпання у вічній мерзлоті... Боже, таких же – пів-України! От де є розгулятись дикому звіру.
***
Чашина..., підгірлиця..., привій..., занози..., облук... Так, так, це деталі українського ярма, оспіваного й оплаканого за цілі століття. Волів уже давно немає, а імперське ярмо ще муляє... Микола Жулинський на пасіці Віктора Ющенка веде мову про останні політичні події. А господар ніби й не слухає його. Нарешті каже:
– Миколо, ти лишень поглянь, як трутні обсіли рамку!
Микола Григорович тільки плечима стенув. І марно, бо, як казав один: "Так Бог дав, що мед солодкий".
 
Дмитро ГОЛОВКО
Прикріплений файлРозмір
Otch_p9.12.pdf1.95 MБ

№ 8 (128), 2012 газети «Отчий поріг»

6 Серпень, 2012 - 20:00 — Юрій Пероганич

Наше свято

Зі щемом і трепетом в душі підходимо до школи. Пожвавлення, групки людей з веселими посмішками, радість зустрічі, прибувають все нові і нові гості. Це наші випускники різних років. Рідна школа зустрічає прибулих відкритими дверима, аркою з вишитих рушників, вітаннями, обіймами, доброзичливою аурою, плакатом-вітанням школи з ювілеєм. Урочисті, зосереджені обличчя господарів свята – директора школи Антоніни Римаренко та членів педагогічного колективу. Підготувалися відмінно, все продумано до найменших дрібниць. Вітання, художні номери, дизайн подвір'я – все приємно дивувало і зворушувало до сліз. Географія гостей охоплює всю Україну, Білорусію. Прибули гості з Москви, Німеччини та США.

Свято відкрила директор школи Антоніна Римаренко. Декілька художніх номерів і слово надано Людмилі Веременко, якій вдалося перегорнути сторінки історії школи, педколективів різних років, згадати відомих випускників, їх досягнення, що принесли славу школі, селу, в нашій державі і за її межами. А розповідати було що.
 
В с.Нова Басань в кінці ХІХ століття, крім земських шкіл, діяли 2 однокласні і двокласна церковно-приходська школи. Ця школа збудована в 1912 році. Організатором і натхненником будівництва її був священик о.Матвій Полонський. Видатна особистість, відомий меценат і організатор. Нова споруда відповідала останнім вимогам сучасності. Поруч – будинок на 4 квартири для сімей вчителів. Ця школа була загальноосвітня. Вчителів було 6. Завідуючою була Ганна Григоровська. Учнів було 120. В 1920 році школу переведено на 7-річку. Учнів було вже 280. В 1935 році відкрили 10-річку і в 1938 році був перший випуск 10-го класу.
Прикріплений файлРозмір
Otch_p8.12.pdf1.66 MБ

№ 7 (127), 2012 газети «Отчий поріг»

1 Липень, 2012 - 22:13 — Юрій Пероганич

Знову з Тичиною

На благословенній пісківській землі вже водинадцяте відбулись урочистості з нагоди підведення підсумків традиційного районного конкурсу ім. П. Г. Тичини «Добридень тобі, Україно моя».
 
На затишній, осяяній сонячними променями території історико-меморіального музею П. Тичини розмістилася виставка народних умільців, переможців цьогорічного конкурсу, яка приємно радувала очі і серця гостей, учасників свята та пісківчан. Під величальну пісню гостям вручається коровай. Серед шановних гостей свята уродженці Пісок: поет Дмитро Головко та кардіолог, краєзнавець Іван Сидоренко, письменник Василь Костюк.
 
Покладання квітів до пам'ятника поету, до могил його батьків, до пам'ятного знаку спаленому селу, відвідування музею передувало урочистостям, які пройшли в сільському будинку культури. 
 
Урочистості відкрив заступник голови Бобровицької районної державної адміністрації, голова оргкомітету конкурсу Володимир Ляховенко. Потім під бурхливі оплески глядачів на сцену виходили переможці конкурсу, який знову проходив у трьох номінаціях – на читання віршів видатного земляка, на власні літературні твори та краєзнавчі розвідки, на твори народного мистецтва. Усі конкурсні роботи подавались у відділ культури і туризму РДА з позначкою "На конкурс ім. П.Тичини".
Прикріплений файлРозмір
Otch_p7.12.pdf1.54 MБ

Відбулося засідання комісії з присудження обласної літературно-мистецької премії ім. М.Коцюбинського

20 Червень, 2012 - 13:14 — Юрій Пероганич

Відбулося засідання комісії з присудження обласної літературно-мистецької премії ім. М.Коцюбинського під керівництвом голови комісії – заступника голови ОДА Віктора Миколайовича Тканка. 

Цього року на розгляд комісії було подано 22 кандидатури з 11 областей України. 

В результаті обговорення та розгляду кандидатур, що номінуються на здобуття цьогорічної премії ім. М.Коцюбинського, до висвітлення творчих здобутків кандидатів у ЗМІ членами комісії було допущено у номінаціях: 

№ 6 (126), 2012 газети «Отчий поріг»

31 Травень, 2012 - 08:12 — Юрій Пероганич

В обороні рідного слова

Полеміка довкола мовного питання точиться всі двадцять із гаком років незалежності України. А становище української мови все погіршується, і для цього не треба робити різні дослідження. Особливо тривожний стан виник із приведенням до освітянської влади великого "реформатора" Табачника, який поспішає зруйнувати все досягнуте за останні роки становлення України. Тягнеться його удавка й до Міжнародного конкурсу української мови імені Петра Яцика, котрий відбувся вже в 12-й раз.
 
Ось і цього разу в затишному приміщенні Національного театру ім. І.Франка відбулася заключна частина великомасштабного дійства. Це стало можливим завдяки підтримці справжніх патріотів України, сущих у різних куточках планети, оскільки держава самоусунулася від патріотичного руху дітвори. Дійство було справді хвилюючим. В залі можна було побачити щасливих переможців конкурсу, вчителів і дітей із різних куточків України. Задавали тон виструнчені богунці. Із світлим благословенням виступив митрополит Київський і всієї Руси-України Філарет. Коротке слово мовив і голова Ліги українських меценатів відомий благодійник Володимир Загорій. А далі впереміж із концертними номерами відбулося вручення багатьох нагород цьогорічним переможцям, серед них і стипендій Президента України. Присутні мали можливість почути виконавчого директора Ліги, який по суті тримає на плечах весь тягар конкурсних клопотів, Михайла Слабошпицького, голови Національної спілки письменників України Віктора Баранова, відомого письменника Юрія Щербака, поета й народного депутата України Павла Мовчана та багатьох інших.
Прикріплений файлРозмір
Otch_p6.12.pdf1.61 MБ
RSS-матеріал