ФРОНТОВИК-ВЧИТЕЛЬ-ДОВГОЖИТЕЛЬ І ЙОГО ДОБРІ СПРАВИ

  • warning: Parameter 1 to image_display() expected to be a reference, value given in /home/oldchzorg/public_html/includes/module.inc on line 476.
  • warning: Parameter 1 to image_display() expected to be a reference, value given in /home/oldchzorg/public_html/includes/module.inc on line 476.
  • warning: Parameter 1 to image_display() expected to be a reference, value given in /home/oldchzorg/public_html/includes/module.inc on line 476.
  • warning: Parameter 1 to image_display() expected to be a reference, value given in /home/oldchzorg/public_html/includes/module.inc on line 476.

 

19 січня древній Новгород-Сіверський святкував не тільки свято православних - Водохреще, а ще й 90-річчя вчителя-фронтовика Бориса Якубовича.

Борис Григорович – учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні. Воював мінометником на Білоруському фронті. Після війни вчителював у с. Чайкине та в школах міста. Багато добрих справ на його рахунку. Разом з дружиною Тамарою Назарівною вчили не одне покоління сіверян. Одним з їх учнів був Леонід Данилович Кучма - майбутній Президент України. Вони особливо пишаються своїм іменитим учнем, його великим прагненням вчитися, щоб працювати на державу та її народ.

З 90-річчям іменинника особисто привітав голова Новгород-Сіверської райдержадміністрації В'ячеслав Кауфман, його заступник Павло Плотніков і голова районної ветеранської організації Василь Блохін.

В’ячеслав Маркович також передав іменникові великий привіт, поздоровлення та подарунки від Леоніда Даниловича. Ще більше підсилила радість Бориса Григоровича та Тамари Назарівни привітальна телеграма їх іменитого учня, який, незважаючи на висоту свого становища, завжди пам’ятає про своїх вчителів.

Більше 60 років разом дружньо живуть Тамара Назарівна та Борис Григорович, наполегливо долають життєві труднощі. Останнім часом здоров'я часто підводить фронтовика. Далися взнаки і три бойові поранення, і контузія, і численні операції. Перенесений перелом ноги ускладнив здатність пересуватися.

В подружжя троє дітей, п’ятеро онуків і шестеро правнуків. Два сина та донька давно залишили родинне гніздечко. Донька Валентина пішла батьківською стежиною. Вона педагог, багато років вчителює в Білозерській загальноосвітній школі №1, що на Херсонщині.

Великою гордістю Бориса Григоровича є його зять Олександр, який, незважаючи на відстань, чи не найдужче опікується проблемами тестя й тещі.

Олександр Петрович Гонтар, якого знають багато українців, а особливо херсонців, народився в родині військовослужбовців в с. Семенівка Пологівського району Запорізької області. До строкової служби в Прикордонних військах КДБ СРСР закінчив Мелітопольський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства. Свої знання постійно збагачував. Закінчив Мелітопольський інститут механізації і електрифікації сільського господарства, отримавши кваліфікацію інженер-механік. З Київського інституту політології і соціального управління вийшов політологом, викладачем соціально-політичних дисциплін.

Трудовий шлях Олександра Петровича був таким, щоб ніяким чином не підвести ні своїх батьків, ні батьків дружини. Він працював техніком-механіком ПМК, інженером, старшим інженером, заступником керуючого, керуючим районного об’єднання «Сільгосптехніка», заступником голови районного агропромислового об’єднання, заступником голови райвиконкому, головою райвиконкому, представником Президента України в районі, генеральним директором об’єднання «Херсонптахопром», першим заступником голови облдержадміністрації, начальником обласного управління сільського господарства, головою районної державної адміністрації, заступником голови облдержадміністрації. Він депутат облради кількох скликань, заслужений працівник сільського господарства України, має чітко визначену життєву позицію: працювати на державу та її народ.

Тож будемо сподіватися, що добрі справи Бориса Григоровича ще послужать Україні та її народу.

Олексій ОРЄХОВИЧ,

заступник голови Чернігівського земляцтва

в м. Києві, член Національної спілки

журналістів України