Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Реалізовуючи проект "Україна в європейському культурному просторі", Літературно-меморіальний музей-квартра П.Г.Тичини готує до друку книгу "Павло Тичина. Скорбна мати", в якій поема буде представлена п"ятьма європейськими мовами. Перклади виконали Ігор Качуровський (Німеччина), Рауль Чілачава, Стефан Комарницький (Великобританія) та Дмитро Чистяк (Київ). Автор, ідеолог, натхненник  та керівник цього проекту - Олексій Прокопович Довгий. Передмову до книги написав поет, доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч мистецтв України, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Латвії (2005-2010 р.р.) Рауль Чілачава. Презентація книги відбудеться наприкінці березня.

Пропонуємо Вашій увазі уривки з передмови.

"Пророчий вірш Павла Тичини

Павло Тичина – один з найбільших поетів ХХ століття. Наважусь стверджувати: не лише в українському контексті, а й у контексті  світовому. Його перші чотири збірки «Сонячні кларнети» (1918), «Плуг» 1920), ««Замість сонетів і октав» (1920), «Вітер з України»(1924)  стали революційними явищами в красному письменстві,  кардинально змінивши  уявлення сучасного читача про поезію, про можливості художнього слова, синтез думки і музики, болю і сподівань. Космічне світобачення, унікальна образність, мовностилістична і музична витонченість, украй індивідуальне сприйняття дійсності одразу виокремили колишнього семінариста й співця церковного хору з когорти найталановитіших митців, переважна більшість яких невдовзі склала сумний мартиролог «розстріляного відродження». Парадоксально, але більшовицька влада, яка жорстоко нищила свідомих носіїв ідей національної окремішності українського етносу, його право на самостійне державницьке буття, фізично не зачепила самого Павла Тичину, котрий багато в чому уособлював це відродження і ще на початку свого творчого шляху з дерзновенною відвертістю  освідчився в любові до рідної землі, висловив стривоженість за  її майбутнє.

Павло Тичина залишив нам у спадок чимало справді неповторних вершинних речей, які назавжди занесені до золотого фонду духовної скарбниці нації. Одним з таких творів є тривалий час замовчуваний офіційним літературознавством радянської минувшини славнозвісний вірш «Скорбна мати», написаний 27-річним  Павлом Тичиною в 1918 році. Разом з уславленими поезіями «Золотий гомін» і «Дума про трьох братів» він завершує дебютну і водночас реформаторську збірку поета «Сонячні кларнети».  Образ скорботної жінки, яка в пошуках слідів свого розіп’ятого сина бреде здичавілими  полями України, може уособлювати і Матір Божу, і рідну матір поета (якій, власне, присвячується вірш), а також матір-Україну. Ця своєрідна триєдність надає оповіді універсального значення, підносить  її від глибоко особистісного до вселюдського рівня.

В  тлумаченні поетового задуму криється апофеоз скорботи,  коли через муки і страждання, смерть і воскресіння настає вічне життя, що, власне, і напророчив любій вітчизні своїм великим твором Павло Тичина.

Рауль Чілачава".