Хай розквітне веселково
у невіданій красі
наша мова калинова,
наше сонце у росі.
П. Тичина
Павло Тичина – лицар рідної мови.
Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини в м. Києві Пропонує читачам та відвідувачам ознайомитися з книгою Григорія Донця «Павло Тичина – лицар рідної мови», яка написана під гаслом тичинівських слів - «І така ж та мова срібна…».
Оглядаючи сучасний стан рідної мови, з одного боку, жахаємось того, як тяжко отруєно свідомість багатьох українців, мільйони яких на своїй споконвічній землі говорять чужинським наріччям, навіть не розуміючи свого самоприниження. З іншого боку – ми, попри все, відчуваємо впевненість і велику потугу, бо за нами стоять численні покоління українського народу, що впродовж тисячоліть надбав і зберіг для нас та наших нащадків таку дивовижно багату й прегарну мовну скарбницю, що перед нею нікчемніють усі україноненависники разом узяті.
Віддаючи належне славним предкам, з особливою вдячністю згадуємо наших письменників, що завжди стояли на сторожі рідної мови, утверджували українську словесність на рівні загальнолюдських культурних взірців. Важко й уявити, якою була б доля і нашої мови, і нашого народу, коли б не з`явилися такі могутні постаті як Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Борис Грінченко...
Одним з найбільших поборників української мови був Павло Тичина. Рідне слово поет не лише возвеличував своїми ліричними шедеврами, але й був дієвим пропагандистом і захисником материнської мови протягом усього життя. Звернемося до поетичних рядків Павла Григоровича:
А в височині – така ж прекрасна й чудова
посеред народів стоїть Україна, -
немов та яблуня в садах народолюбного раю!
І гляньте: мова її там виблискує,
мова –як щирий, як чистий алмаз.
Ми зберегли тебе, вкраїнська мово,
щоб лютий ворог не поранив.
Твоє, Тарасе, гнівне слово
взяли ми в бій проти тиранів.
То ж цвілась калина А Вкраїни ж мова –
червоніла, достигала, мов те сонце дзвінкотюче,
всьому світу заявляла: мов те золото котюче,
я -- країна Україна – вся і давність, і обнова –
На горі калина! українська мова.
В серці Павло Григорович завжди плекав українську національну ідею. Національні почуття він називав святими, Україну – матір`ю, свій народ – любим, рідну мову – сонцем і зброєю. А нас усіх закликав: «Ніколи не треба забувати: до якого народу належимо».
Прикріплений файл | Розмір |
---|---|
cover_-1.pdf | 242.79 КБ |
Останні коментарі
13 years 47 тижнів тому
14 years 15 тижнів тому
14 years 27 тижнів тому
14 years 40 тижнів тому
14 years 40 тижнів тому
15 years 7 тижнів тому