Хай розквітне веселково
у невіданій красі
наша мова калинова,
наше сонце у росі.
П. Тичина
Павло Тичина – лицар рідної мови.
Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини в м. Києві Пропонує читачам та відвідувачам ознайомитися з книгою Григорія Донця «Павло Тичина – лицар рідної мови», яка написана під гаслом тичинівських слів - «І така ж та мова срібна…».
Оглядаючи сучасний стан рідної мови, з одного боку, жахаємось того, як тяжко отруєно свідомість багатьох українців, мільйони яких на своїй споконвічній землі говорять чужинським наріччям, навіть не розуміючи свого самоприниження. З іншого боку – ми, попри все, відчуваємо впевненість і велику потугу, бо за нами стоять численні покоління українського народу, що впродовж тисячоліть надбав і зберіг для нас та наших нащадків таку дивовижно багату й прегарну мовну скарбницю, що перед нею нікчемніють усі україноненависники разом узяті.
Віддаючи належне славним предкам, з особливою вдячністю згадуємо наших письменників, що завжди стояли на сторожі рідної мови, утверджували українську словесність на рівні загальнолюдських культурних взірців. Важко й уявити, якою була б доля і нашої мови, і нашого народу, коли б не з`явилися такі могутні постаті як Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Борис Грінченко...
Одним з найбільших поборників української мови був Павло Тичина. Рідне слово поет не лише возвеличував своїми ліричними шедеврами, але й був дієвим пропагандистом і захисником материнської мови протягом усього життя. Звернемося до поетичних рядків Павла Григоровича:
А в височині – така ж прекрасна й чудова
посеред народів стоїть Україна, -
немов та яблуня в садах народолюбного раю!
І гляньте: мова її там виблискує,
мова –як щирий, як чистий алмаз.
Ми зберегли тебе, вкраїнська мово,
щоб лютий ворог не поранив.
Твоє, Тарасе, гнівне слово
взяли ми в бій проти тиранів.
То ж цвілась калина А Вкраїни ж мова –
червоніла, достигала, мов те сонце дзвінкотюче,
всьому світу заявляла: мов те золото котюче,
я -- країна Україна – вся і давність, і обнова –
На горі калина! українська мова.
В серці Павло Григорович завжди плекав українську національну ідею. Національні почуття він називав святими, Україну – матір`ю, свій народ – любим, рідну мову – сонцем і зброєю. А нас усіх закликав: «Ніколи не треба забувати: до якого народу належимо».
Прикріплений файл | Розмір |
---|---|
cover_-1.pdf | 242.79 КБ |
Останні коментарі
14 years 18 тижнів тому
14 years 38 тижнів тому
14 years 50 тижнів тому
15 years 11 тижнів тому
15 years 11 тижнів тому
15 years 29 тижнів тому