Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Вийшов з друку черговий номер "Отчого порога". Традиційно, на другій сторінці газети – привітання ювілярів.

Приємно відмітити, що ВОЛОХ Дмитро Степанович – відмічає 75-річчя. Народився 29 січня 1936 року в селі Горобіївка Срібнянського району. Працював деканом та завідувачем кафедри фармації фармацевтичного факультету Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Нині працює завідувачем кафедри організації та економіки. Доктор медичних наук, професор, дійсний член Міжнародної академії інформатизації, академік Міжнародної академії наук. Член ВАКУ. Член Атестаційної комісії при Міністерстві охорони здоров'я.

Автор близько 200 наукових праць, з яких чотири монографії. Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров'я, орденами Трудового Червоного Прапора та "За заслуги" ІІІ ступеня, "Знаком Пошани", медалями. Відмінних охорони здоров'я України, заслужений працівник охорони здоров'я України. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.

Член Ради товариства "Чернігівське земляцтво" в місті Києві. Заступник керівника Прилуцького, Срібнянського, Талалаївського осередку земляцтва.

З нами дух малої Вітчизни

Нестримним потоком летить час через стромовини великих і малих подій, які так чи інакше торкаються всіх нас. Не був винятком і нинішній рік, який добігає кінця. Знову тривали політичні баталії, що часом заступали загальнолюдські проблеми, знову виринали на обріях амбітні лідери, що обіцяли, як і попередники, золоті гори за виборчі голоси. Та наш народ уже спокійніше ставиться до всіляких прожектів, натомість запрягаючись у напружену щоденну роботу, не ждучи манни небесної ні від правих, ні від лівих. У цьому його предковічна мудрість, яка рано чи пізно прокладе дорогу до всезагального добробуту.

Наше багатолюдне земляцтво теж не стояло осторонь всіх подій. Та як могло бути інакше, коли його ядро складають люди активні, патріоти України й своєї колискової Чернігівщини. І хоча нас не обминули глобальні події, хоча в силу об'єктивних обставин штаб земляцтва перемістився на лівий берег Дніпра (а це, якщо згадати історію, ближче до території Чернігівської губернії, себто, до рідного порогу), напружена робота не втратила свого запалу в більшості районних відділень.

Особливо цінною є благодійна діяльність наших низинних колективів. Надається посильна матеріальна допомога, вирішуються проблеми районів у столичних кабінетах, доступ до яких досить обмежений, з'являються спільні краєзнавчі видання, триває жвавий обмін делегаціями на різних урочистостях, зводяться нові церкви при підтримці столичних сіверян. Усе це робилося впродовж року без особливого ґвалту й крику, без використання задля політичних акцій, бо в основі кожного вчинку наших земляків лежить лише глибока любов до малої батьківщини, а це вершина духовної піраміди.

Чернігівське земляцтво славиться частими поїздками делегацій земляцьких осередків до своїх районних центрів. Але наша Чернігівщина славиться історичними та природними пам'ятками, до яких возять туристів з інших країв. Тому у земляцтві вже давно літала думка про те, що необхідно розробити туристичні маршрути рідним краєм для всіх бажаючих земляків, щоб вони могли, окрім свого району, ознайомитися з іншими. І ось нарешті ця подія сталася - до ряду містечок та сіл рідної Чернігівської землі завітала солідна делегація.

Ця дводенна акція стала можливою завдяки ініціативі виконавчого директора Тетяни Літошко та керівництва Ко-ропського і Сосницького районних відділень. їх підтримав керівник Прилуцького осередку Павло Кривонос, який надав автобус лише за 50 % оплати його вартості. За високої конкуренції перші 50 земляків, які вчасно заплатили кошти, стали справжніми щасливчиками. Так, серед присутніх були заступник голови Ради Володимир Пушкарьов, голови Коропського осередку Анатолій Карацюба, Носівського - Віктор Черненко, Городнянського - Петро Назимко, члени районних осередків Сергій Кудін, Сергій Ковтун, Віталій Коваленко, Тетяна Сосновська, Петро Медвідь, Анатолій Бобров, Галина Кокта, Микола Білан, Тетяна Богданова, Іван Майдан, Петро Катіман, Юрій Пероганич, Марія Саричева, Григорій Дворський та інші. Маршрут поїздки пролягав наступними місцями: Київ - Козелець - Батурин - Короп - Вишеньки - Рихли - Оболоння - Мезин - Свердловка - Сосниця - Київ.

Любий друже!

Ти хочеш бути учасником найактуальніших подій у Чернігівському земляцтві? Ти хочеш знати, чим живуть земляки у Києві, чим опікуються у своїй малій батьківщині? Ти хочеш глибше пізнати історію Сіверського краю, дізнатися про земляків минувшини і сьогодення?

Поспіши до найближчого поштового відділення і передплати земляцький часопис "Отчий поріг".

Передплатний індекс - 37630
Вартість передплати на рік - 38 грн.88 коп.
Періодичність видання - один раз на місяць

Відбулося чергове засідання Ради нашого земляцтва. Як завжди, питання, винесені на обговорення, викликали жваву дискусію.

Про справи повсякденні Голова товариства Віктор Ткаченко, який вів засідання, поінформував земляків про майбутні щорічні загальні збори та зібрання районних відділень. З цього питання висловилися М.Вощевський та П.Назимко.

Про передплату часопису "Отчий поріг" на 2011 рік інформувала виконавчий директор земляцтва Тетяна Літошко, з пропозиціями виступили М.Халимоненко та В.Черненко.

Про розподіл обов'язків між заступниками голови Ради ішлося в інформації В.Ткаченка та Тетяни Літошко. Як відомо, у керівному складі земляцтва з'явилося кілька нових заступників голови, що дасть можливість конкретніше вести кардинальні питання роботи громадської організації. У цьому питанні виступили М.Борщ та В.Устименко.

Одним із цікавих заходів має бути дводенна туристична поїздка по Чернігівщині. Інформацію про неї зробила Тетяна Літошко, ідея знайшла загальну підтримку.

Немов безкрає море людської радості, безмежне свято життя, весело розсівав довкола іскри посмішок, бринів грайливою струною веселого сміху десятий ювілейний Миколаївський ярмарок у Коропі. Від новенької каплички до площі Коропа пройшов ярмарковий хресний хід. Він, за традицією, і розпочав святкове дійство.

Відкрив десятий районний Миколаївський ярмарок селищний голова Коропа М.В.Белан. Вітали зі святом голова райдержадміністрації В.Д.Бригинець, голова районної ради В.М.Куніцин, заступник голови, керівник апарату облдержадміністрації М.І.Стрілець, заступник голови обласної ради О.О.Обушний, Надзвичайний і Повноважний посол України П.Д.Шаповал, народний депутат Верховної Ради України 4,го скликання О.В.Петров, президент корпорації "Проун" М.О.Півень. Були присутні на святі мер міста Новомосковськ В.І.Літвіщенко, В.В.Галясовський із Дніпропетровська, що брав активну участь у будівництві каплички, та поважні гості з інших районів області. А виконавчий директор Чернігівського земляцтва Т.А.Літошко та голова Коропського відділення Чернігівського земляцтва у Києві А.М.Карацюба подарували організаторам ярмарку книги. І.М.Пилипцю та П.Д.Шаповалу дісталися у подарунок їхні портрети, написані В.І.Ковтуном.

Завершив урочисте звернення благочинний Коропського округу, архімандрит Миколай Путря.

Книга про родовід Розумовських.

У Музеї книги і друкарства України зберігається рідкісна книга, видана у Львові 1745 року "Філософія Арістотелева". Її автор – відомий український письменник і педагог першої половини XVII ст. Михайло Козачинський.

Після закінчення Київської академії він організував школи в Сербії, де читав лекції з філософії і риторики. Повернувшись в Україну наприкінці 40'х років, М. Козачинский викладав філософію в Академії, а згодом став її префектом.

"Філософія Арістотелева ..." – одне з двох видань за 60 років діяльності Львівського братства, що мало світський, а не культовий характер. Друге –віршована драма, яку він написав.

"Філософія Арістотелева ..." містить матеріали публічного диспуту, що відбувся 17 березня 1745 року в Київській Академії. Більшу частину книжки складають панегірики на честь фаворита імператриці Єлизавети Петрівни – Олексія Розумовського, з яким вона таємно побралася 1742 р., а також на честь його брата Кирила, майбутнього гетьмана України. Видання прикрашає герб роду Розумовських.

Твір Михайла Козачинського має філософсько-патріотичну спрямованість. У текст, виголошений під час диспуту, автор вклав ідею правдивого благородства людини, яку він вбачав передусім у вірності своїй Батьківщині. Ту саму думку автор обстоював і в панегіриках Розумовським. Прикметно, що в передмові "до доброзичливого і мудрого читача" М. Козачинський розповів про те , що 1742 року в бібліотеці Софійского собору (Болгарія) він натрапив на книжку Симеона Окольского "Орбис Полонус", присвячену польському королеві Владиславу IV, де викладалась історія роду князів Рожинських, від яких пішов рід Розумовських.

Багато авторитетних людей є у нашому земляцтві. Велика заслужена слава овіває їхні імена не лише на малій батьківщині, а й у багатьох куточках планети. До таких значних постатей належить і Володимир Пушкарьов (за походженням із роду Пушкарів) – заступник голови Ради земляцтва, активний член редколегії нашого часопису.

Свого часу, коли Володимиру Володимировичу, як мовиться, "стукнуло" 65 років, мені пощастило пройти шляхами його дитинства, юності (а особливо часами армійської служби, бо ми з ним однополчани), активної громадської роботи аж до з'яви Пушкарьова у ролі одного з лідерів земляцтва. Та, незважаючи на прохання десятків земляків оприлюднити книгу, Володимир Володимирович лише скромно відмахувався – мовляв, я не належу до героїв, а тому і не претендую на писемну історію життя. Та ось уже на порозі 70, а це значить, що за останні п'ять років було багато чого переоцінено, переосмислено, і ми нарешті можемо покласти на стіл читачеві дещо оновлену книгу.

Адже кожна людина за стільки років самовідданої чесної роботи може скласти основу найцікавішої повісті, у якій відбиті не лише його особисті житейські перипетії, а й глибинні соціальні процеси. Тож пропонуємо читачам кілька епізодів із книги, яка щойно побачила світ.

До уваги передплатників!

Дорогий земляче! Якщо ви хочете знати все про роботу нашого дружного громадського об'єднання, про людей значних і неповторних, якщо ви маєте бажання не поривати родинних зв'язків із малою батьківщиною – передплатіть "Отчий поріг" самі і посприяйте у цій справі серед друзів та знайомих. Наш передплатний індекс 37630. Газету на друге півріччя можна передплатити у будьякому поштовому відділенні. Сподіваємося на дружнє співробітництво.

ТРАВНЕВІ МОТИВИ

Відомо, що весна завжди була порою благодатних змін і сподівань. Це відчули на своєму засіданні і члени Ради нашого земляцтва. І хоча на порядку денному стояло одне головне питання, але воно консолідувало зусилля усього нашого численного колективу. Ішлося про презентацію земляцтва на майдані Незалежності у контексті святкування дня Києва. Вів засідання голова земляцтва Віктор Ткаченко. Він, зокрема, наголосив, що нинішнього року міська влада виявила особливу увагу до земляцтв і виділила для розміщення їх звітних експозицій місце у центрі головного майдану, де відбуваються найбільші державні події. Зокрема, Чернігівське земляцтво, як найбільше та найавторитетніше, має зайняти центральну позицію.

В обговоренні цього питання взяли участь заступники голови земляцтва Володимир Пушкарьов, Олексій Орєхович, керівники районних відділень Петро Назимко, Анатолій Карацюба, Владислав Кальний та інші.

Серед поточних справ розглядалися питання нагородження земляків, посилення передплати на земляцький часопис "Отчий поріг", сплата членських внесків.

Відбулася і ще одна важлива подія у житті нашого земляцтва: Рада задовольнила заяву виконавчого директора земляцтва Петра Медведя, який вирішив зосередитися на творчій роботі, і звільнила його із посади.

Віднині нашим земляцьким штабом керує добре знаний практик апаратної роботи Тетяна Літошко.

Всенародний подвиг

Ось і прийшла на землю 65-а мирна весна. Час не зупинити, як не заперечити закони людського буття, котрі диктують свої умови й нашому поколінню. А дехто з нас вступав у війну на п'ять років раніше. Тож скільки нас, нині сущих, може зібратися дружним колом та й згадати бойові походи, друзів, од яких давно залишилися лише могили, жорстокі випробування, котрі випали не з нашої волі? Але ми прийняли їх як належне, бо знали: комусь треба захищати рідний край. І ми пройшли всі випробування, здолали ворога й утвердили мир на землі.

А чи менший подвиг отих вдів чи матерів, які осиротіли рано, по душах яких топталися ковані чоботи чужинців, а то й свої, доморощені, підливали масла у вогонь? А скільки ненароджених учених і хліборобів, поетів і командармів, робітників і державних діячів погинули з нашими бійцями, так і не народившись? Ратна робота жорстока й неприродна, але коли ти захищаєш свій дім, маєш бути жорстоким до ворога. Так було, так має бути завжди. От тільки наступні покоління в державному маєстаті мають берегти пам'ять про своїх попередників, аби не перервалася вічна естафета подвигу.