Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

У подорож вирушили майже всі керівники відділень та члени Ради земляцтва на чолі з невтомним В. В. Ткаченком. Організатором поїздки і дбайливим господарем був голова Новгород-Сіверського відділення М. В. Засульський.

Вже по дорозі, з відвідин стародавніх валу і храмів Чернігова подорожніх занурили в історію древньої Сіверщини. Взагалі, варто відмітити, що в м. Чернігові пам’яток XI століття, за даними Юнеско, більше, ніж у Києві.

    Перша зустріч відбулась з президентом Чернігівської обласної Торгово Промислової Палати  К. В. Івановим, закоханим у рідний край. Після обговорення ділових питань реалізації спільних проектів, з традиційною гостинністю нас смачно почастували сніданком та благословили в дорогу.

    А в Новгород-Сіверському нас вже чекали. Тепло привітав гостей голова райдержадміністрації В. М. Кауфман. З добрими словами і щирими побажаннями звернулися до гостей депутат міської ради О.І. Бурико, директор готелю І. М. Гусак, представники громадськості міста.

Далі – ознайомлювальна поїздка по місту, відвідання музеїв, храмів, просто прогулянка старовинними вулицями.

Сучасне, овіяне подихом віків, місто Новгород-Сіверський належить до числа стародавніх центрів східнослов’янської цивілізації. Воно є унікальним місцем. Не дивлячись на плин віків, місто зберегло цінну архітектурну містобудівну спадщину, архітектурно-ландшафтні комплекси. На території міста взято під державну охорону 12 унікальних історико-архітектурних пам’яток.

Сама природа міста, суспільне життя і праця, культура, історичне минуле – невичерпні джерела пізнання формування національної самобутності.

Згідно з рішенням уряду України від 14 листопада 1976 року Новгород-Сіверський занесено до переліку старовинних малих і середніх міст, що мають пам’ятки історії, археології, містобудування та архітектури. З 1984 року через нього проходить туристичний маршрут «Намисто Славутича». А 26 травня 1995 року Новгород-Сіверський увійшов до Ліги історичних міст України. На цій благословенній у своїй красі Сіверській землі поєдналися дороги і стежки прадавніх  слов’ян Українців, Росіян,Білорусів. Саме тут була створена безсмертна пам’ятка давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». Невипадково в цьому місті в 1990 році був відкритий історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім».

Архітектура міста неповторна. Відчуваєш давно забутий затишок і душевний спокій тихих вулиць міста. На пам'ять приходять видатні і відомі імена знаменитих людей, які народилися в цих містах, вчилися і прославили свою землю. Здається, неможливо поєднання сивої давнини і сьогоденної історії міста, але в Новгород-Сіверському це відчувається завдяки дбайливому ставленню жителів міста до своєї історії, небайдужості і відповідальності за минулу спадщину. Особливо це ми відчули, коли відвідали Свято-Преображенський монастир і музей «Слова». Вразила краса замріяної Десни. Види на заливні луки і ліси з високої монастирської вежі відкривались і президентам України, Росії і Беларусії, коли відбувалась їх зустріч саме в Новгород-Сіверському.

Такий Сіверський край, де минуле і сьогодення поруч.

Десна ще не зовсім увійшла в свої чарівні береги і ми були першими, хто здійснив в цьому році сплав на плотах. Нашому захопленню не було меж, раділи від чудового заходу сонця, вперше бачили, як для нашого плоту розводили понтонний міст, милувалися ні з чим незрівнянними видами міста, куполами церков, їли смачну юшку і деснянську рибу, пили духмяний трав’яний чай, танцювали і співали від душі. Надовго запам’ятається така незвичайна подорож і її турботливі місцеві організатори – родина Володимира і Світлани Мовчан.

Ще ми вшанували пам'ять легендарного Богуна, відвідавши його могилу.

Дуже цікаво було дізнатися як утворився Путивський кар'єр. Це видовище фантастичне і дуже величне. На цьому місці в далеку давнину було море і згодом з різних морських  організмів утворилася біла глина, яку добували для виробництва цегли.

Сіверщина настільки самобутня, що навіть неможливо виділити найважливіше. Все неповторне і цікаве: і історія краю, і краса Десни, і люди.

А як це було – дивіться на наших світлинах.