Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

«Початок є більше, ніж половина усього».

Аристотель

Щоразу підсумкові збори Сосницького відділення задають тон у роботі на наступний рік. Так було й на останніх підсумкових, які розглянули: звіт про роботу в минулому році та план на наступний рік; перевибори голови; вибори делегатів на конференцію; заохочення тих, що відзначилися.

Добре допомагали керівнику відділення виконувати заплановане активісти: Михайло Давиденко, Микола Гнип, Микола Волощук, Галина Орєхович, Леонід Савченко, Михайло Кашич, Микола Швед та інші.

На черговий п’ятирічний термін новим головою відділення обрано старого керівника.

Традиційно учасники зборів змогли завчасно ознайомитися зі звітом і проектом плану, а тому більше часу мали на обговорення зробленого та на те, що треба зробити майбутнього року. Були цікаві пропозиції:

Михайло Давиденко, який робить великий вклад у забезпечення виконання планових заходів відділення, вніс пропозицію щодо проведення роботи по вшануванню пам’яті жертв трагедії в с. Велике Устя, під час якої 04.02.1943 р. карателі спалили заживо 24 людини, серед яких було 5 діток віком від 4-х до 6-ти років: дві Валі, два Васильки та Толик;

Олександр Тищенко - професор НТУУ «КПІ», якому наступного року виповнюється 80 років, просив зробити все, щоб пам’ятали про славний козацький рід Ліневичів з с. Чорнотичі.

Мова йде про військову людину, головнокомандувача військ на Далекому Сході в роки російсько-японської війни 1904-1905 рр. Миколу Ліневича.

Микола Петрович – із шостого покоління в родоводі, початок якому покладено сотником Карпом Ліневичем з сусідньої Волинки, що 1718 р. купив землі в Чорнотичах, заклавши основу майбутньому маєтку.

Народився Микола Ліневич 24.12.1838 р. в Чернігові. Його батько, Петро Григорович, працював столоначальником губернського правління. Підвищення в чині до надвірного радника дало право на спадкове дворянство, яке було йому надане 1854 р.

Микола Петрович відомий не тільки як військовий діяч Росії, а й ще через свій заповіт він закарбував себе в історії великим благодійником. Помер 10.04.1908 р., поховали його з урочистостями в Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Дотепер у Чорнотичах збереглися могили представників цієї родини. Вони знаходяться біля всім відомої Дмитрівської церкви, що збудована з дерева 1910 р. Там поховані: генерал-лейтенант Микола Олександрович Ліневич (1855 – 1908 рр.), його батьки та дружина. Надгробки хоч і понівечені, але за могилами дбайливо доглядає отець Ярослав Пендак;

Микола Швед – полковник запасу, багато років віддав службі в лавах Радянської Армії та Збройних Сил України, постійно оперативно реагує на найскладніші звернення з району. Після смерті матері, впродовж кількох років поспіль, його рідні не можуть вирішити елементарне питання стосовно правильності оформлення актів на земельні паї. Як результат, хтось безкоштовно користується землею, а про благодійництво не згадує;

Микола Волощук – академік, заслужений будівельник України, багато зробив добрих справ для земляцтва та рідного району. Після смерті матері з доброю метою передав земельний пай в оренду поважному фермерові. Цей фермер вже кілька років  не розраховується за користування землею. Отримані кошти  за оренду Микола Федорович мав намір спрямувати на ремонт приміщення Сосницького краєзнавчого музею імені Юрія Виноградського;

Леонід Савченко - ветеран праці, котрий добре попрацював на благо держави і, незважаючи на те, що скоро буде мати 80 років, сьогодні один з активістів відділення, спробував розвіяти згадки земляків про невдачі в районі.

Як очевидець, він нагадав присутнім, що свого часу Сосниця мала шість храмів, з яких п'ять було зруйновано. Один з них стояв саме на тому місці, де зараз адміністративний будинок райдержадміністрації та районної ради. На думку Леоніда Івановича, це місце прокляте і годі просто чекати на позитивні зрушення.

Він запропонував відновити відвідування району делегаціями земляків з метою передачі досвіду. Адже у відділенні багато досвідчених фахівців з різних галузей, в тому числі державного управління та місцевого самоврядування, в яких є чому повчитися.

Вислухавши слушні пропозиції та зауваження земляків, збори ухвалили одностайне рішення - ще більше уваги надавати своїй малій батьківщині, добиватися, щоб у районі краще працювали над соціально-економічним і культурним розвитком, над збереженням малих сіл.

Також вирішено особливу увагу надавати вжиттю заходів щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 24.11.2006 р. №998/2006 «Про вшанування пам’яті Олександра Довженка». Адже не секрет, що саме цей пункт був внесений Радою земляцтва від 28.03.2011 р. до Угоди про співпрацю Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, Ради товариства «Чернігівське земляцтво» у м. Києві на 2011 р., але з чиєїсь легкої руки видалений у Чернігові.

Не обминули увагою й постать благодійника, мецената Олександра Павловича Карпинського, завдячуючи якому з’явилися школа в Авдіївці та бібліотека в Сосниці. Наступного року авдіївці будуть святкувати сорок років, як вчать дітей у новому приміщенні школи, а бібліотека - свій 140-річний ювілей.

При обговоренні звіту та плану головуючому довелося побути в ролі арбітра та підтвердити те, що районна державна адміністрація разом з районною радою нового скликання продовжують традицію співпраці з земляцьким відділенням. У 2011 р. райдержадміністрацією та районною радою були підтримані ряд клопотань від земляцтва. Зокрема, ім’я Марка Федоровича Полторацького присвоєне Сосницькій дитячій музичній школі. Після завершення реформування медичної галузі, ім’я Бориса Леонідовича Смирнова буде присвоєне медичному закладу району. Будинок, в якому народився та проживав видатний вчений-нейрохірург і санскритолог, буде передано у спільну власність Козляницької територіальної громади для створення в ньому меморіального музею.

Метою присвоєння імен було і є не тільки повернення земляків до сфери духовності, а й активізація представників сучасного бізнесу щодо благодійництва, меценатства у вигляді новозбудованих або відреставрованих закладів культури (клуби, бібліотеки), охорони здоров’я (лікарні, ФАПи і т.п.), духовності (собори, церкви).

Приклади вже є: після присвоєння імені Марка Федоровича Полторацького дитяча музична школа першою відчула благодійництво на собі; на кошти двох сестер з Рудні в їх рідному селі завершується будівництво церкви.

Олексій ОРЄХОВИЧ