АФОРИ
Село Мочалище, що на Чернігівщині, досить давнє. Розповідали мені, коли Батий вів своє військо на Київ, то й через Мочалище пролітали войовничі ординці. Пізніше один із них якимось чином опинився в селі, пристав до мочалищанської красуні на прізвище Гуленко. Що то південна кров, – незабаром на Гуленківщині (так стали називати підлісний куток села) стали народжуватися діти з розкосими очима. І – до цих пір. Ще одна деталь свідчить про реальність цієї легенди. Коли, приміром, гуленківець сідає на землю, то ноги підгинає під себе по-монгольськи. Як не згадати Шевченкове: "...моголи, моголи, золотого Тамерлана онучата голі". Бачите, поет прозирав у наш день.
***
Люди, чиї душі отруїв мовний Чорнобиль, здатні лише на гарматне м'ясо, депортацію в "телятниках", порпання у вічній мерзлоті... Боже, таких же – пів-України! От де є розгулятись дикому звіру.
***
Чашина..., підгірлиця..., привій..., занози..., облук... Так, так, це деталі українського ярма, оспіваного й оплаканого за цілі століття. Волів уже давно немає, а імперське ярмо ще муляє... Микола Жулинський на пасіці Віктора Ющенка веде мову про останні політичні події. А господар ніби й не слухає його. Нарешті каже:
– Миколо, ти лишень поглянь, як трутні обсіли рамку!
Микола Григорович тільки плечима стенув. І марно, бо, як казав один: "Так Бог дав, що мед солодкий".
Дмитро ГОЛОВКО
Останні коментарі
13 years 47 тижнів тому
14 years 15 тижнів тому
14 years 27 тижнів тому
14 years 40 тижнів тому
14 years 40 тижнів тому
15 years 7 тижнів тому