Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

28 квітня у привітному залі Міжнародного фонду культури під головуванням, видатного українського політика і поета, Героя України Бориса Олійника відбулася презентація книги «Мамай» нашого земляка Леоніда Горлача.

Для багаточисельних учасників цього незабутнього дійства козак Мамай полюбився з юних літ, але нині зі сторінок поета він по-новому увійшов у нашу душу і полонив серця козацькою удаллю і незламним українським характером:

І регоче розкотисто, й сміх демонічний,
Всю висотку бетонну трясе до основ –
Ти подумай, народ наш, тому лише вічний,
Що Мамай оживля його знову і знов…

Яскравий образ козака-характерника Мамая, і взагалі всі історичні романи в поезії Л.Горлача, на погляд виступаючих на презентації, це надзвичайне і знакове явище в українській літературі. Як і «Берестечко» та «Маруся Чурай» Ліни Костенко, поетичні твори Горлача створили епічне полотно української історії. Згадайте «Перст Аскольда», «Ніч у Вишгороді», «Слов’янський острів», «Чисте поле», «Руїна, або Мазепа», і нарешті «Мамай» – це літературний подвиг поета, який ще потребує осмислення і, на думку читачів, буде достойно оцінений суспільством і державою. Про це говорили у своїх виступах голова Ради Чернігівського земляцтва Віктор Ткаченко, академік Петро Кононенко, письменники Михайло Слабошпицький, Юрій Буряк, Анатолій Самійленко, Гриць Гайовий, Станіслав Шевченко та інші учасники обговорення нової книги нашого земляка.

Всі вони одностайно підтримали пропозицію Бориса Олійника про висунення Леоніда Горлача на державну премію імені Тараса Шевченка.

Нам, землякам-чернігівцям, пощастило, бо ми були свідками, як народжувався поетичний роман. Треба сказати, що Леонід Горлач працював над ним натхненно і завзято. Кожного понеділка, коли Леонід Никифорович повертався з Ніжина, де поет творить впродовж останніх років, він довірливо читав колегам нові рядки про своїх героїв, які:

Один упрягся у кравчучку,
А інший кучмовоза пре.
За те, що люд звели до ручки,
Ніхто їх в мерси не бере…

Один, ще свіжий біля тину
Стоїть і гладить черевце.
За Україну звів хатину
І їв, як патріот, сальце…

Леонід Горлач народний поет у найповнішому розумінні цього слова, через серце якого проходять всі болі і трагедії народу, у нього самобутня творча індивідуальність з власним світорозумінням і громадською позицією. Про це говорили у своїх виступах також наші земляки лауреат премії імені Д. Яворницького Василь Устименко та заслужений журналіст України Петро Медвідь. Вони відмітили, що коли читаєш історичну поезію Горлача, ніби пригортаєшся серцем до вічності. А ще поет вміє талановито поєднувати минулу історію з сучасністю і майбутнім України. Саме у цьому секрет успіху і Мамая і Леоніда Горлача, якого можна назвати біографом історії України.

Тож хай живе у кожному серці українця неокупною совістю вічний Мамай, - сказав у своєму заключному слові на завершення прес-конференції голова міжнародного фонду культури України Борис Олійник.