П'ятнадцять років тому березневої пори в пишному приміщенні Спілки письменників зібралося кілька десятків справжніх патріотів Чернігівщини на свою першу раду. Були то люди поважні, знані в суспільстві. Декого, на жаль, уже нема на білому світі, але пам'ять про них відбита і в тодішніх установчих документах, і в наших серцях. З міста над Десною прибула поважна делегація на чолі з одним із керівників області Петром Шаповалом. Столичні чернігівці гуртувалися під крилом Юрія Мушкетика, який і взяв на себе головування. На порядку денному стояло питання, далеке від традиційних для Будинку літераторів специфічних проблем, – створення земляцтва.
Ця ідея давно гуртувала наших земляків, і це було природнім почуттям – адже в умовах великого міста, де мешкають люди з усього світу, кожному небайдужому серцю так хотілося поділитися теплом саме з тими, хто свого часу топтав стежки на зачарованих сіверських полях та луках, кого ще й досі тягнуло до рідних хат і родаків, хто відчував потребу бодай чимось допомогти землякам у налаштуванні кращого життя – адже саме тоді Україна почала новітній етап свого державного становлення, а це породжувало великі здвиги в психіці мільйонів, ламання старих соціальних стереотипів, а водночас і розгубленість людей. І того дня схвильовані сіверяни ухвалили в чомусь
історичне рішення про створення земляцтва.
Воно починалося з єднання кількох десятків однодумців, які обрали першим своїм головою авторитетного державного діяча Павла Мисника, воно починалося на голому місці, отже, саме мусило обирати шляхи розвитку. Як показало життя, вони були знайдені колективною волею, і до нової громадської організації потяглися все нові й нові чернігівці. І почалася натхненна робота, і неухильно зростав її авторитет. Досить згадати лише десять випусків унікальних календарів, подібних яким нема в жодному з інших земляцтв, за якими стоять набагато потужніші в духовному та економічному плані регіони. А ще ж на рахунку земляків буквально тисячі добрих справ на малій батьківщині, які вже стали віхами новітньої історії. А ще ж неповторний клімат доброти і єднання, який панує і в цілому земляцтві, і в кожному з його районних відділень. Знають нас і в столиці, і в найвіддаленіших куточках Чернігівщини. Все це наша праця, наша любов до древнього свого краю.
Сьогодні нас понад три тисячі. Людей різних за досвідом і суспільною значимістю, літніх і молодих, чоловіків і жінок. Але, як би там не було, ми рівні у своїй любові до малої батьківщини, яка ось уже в п'ятнадцятий раз зібрала нас під дахом оновленого Палацу спорту. Обнімімося ж знову, єднаймося, бо тільки єдність думок і справ допоможе нам залишитися справжніми синами й доньками рідної Сіверщини.
Зі святом вас, дорогі земляки!
Рада Товариства "Чернігівське земляцтво" в м. Києві
Прикріплений файл | Розмір |
---|---|
Otch_p5.11.pdf | 1.44 MБ |
28.04.2011 р. В Палаці спорту відбулось традиційне зібрання членів Чернігівського у м. Києві земляцтва з нагоди 15-ї річниці діяльності.
Ткаченко В. В. у своєму звіті представив широку палітру добрих справ, відзначив меценатів, подякував за співпрацю представникам місцевих органів влади.
Були вручені грамоти та подяки Голів Чернігівської обласної ради та Чернігівського в м. Києві земляцтва.
По завершенню урочистої частини учасники зборів переглянули концерт.
Гостями Бобровицького регіонального відділення були представники Асоціації пожежних з м. Палермо (Італія), які надають допомогу в організації оздоровлення дітей.
Висловлюємо вдячність Голові та працівникам офісу Чернігівського в м. Києві земляцтва за підготовку та організацію зустрічі земляків.
Надія Голота.
До 120-річчя видатного українського поета Павла Григоровича Тичини Літературно-меморіальним музеєм-квартирою його імені спільно з Товариством "Чернігівське земляцтво" в Києві та за підтримки районного відділу освіти оголошено конкурс серед школярів Бобровицького району, який названо словами з вірша П.Тичини "Слово" - "Вся і давність, і обнова - українська мова".
У січні 2011 року Верховною Радою України була прийнята Постанова "Про відзначення 120-річчя Павла Григоровича Тичини на державному рівні", якою передбачено ряд заходів та акцій.
В рамках цієї Постанови, Міністерством культури України 27 квітня 2011 року о 15.30 у Колонному залі імені М.В.Лисенка Національної філармонії України проводиться літературно-мистецьке свято "Послав я в небо свою молитву", присвячене ювілею Поета.
Дорогі земляки!
Щиросердечно вітаємо Вас зі світлим воскресінням Христовим!
Бажаємо благополуччя, здоров”я та процвітання.
Хай Ваша оселя буде зігріта любов”ю, злагодою та Благословенням Господнім!
Рада керівництва Бобровицького регіонального відділення Чернігівського в м. Києві земляцтва.
15 квітня ц. р. в оновленому Палаці спорту відбулася конференція Чернігівського в м. Києві земляцтва.
Делегатами від Бобровицького регіонального відділення були обрані:
1. Пінчук А. М.
2. Літошко Т. А.
3. Голота Н. С.
4. Пінчук А. М.
5. Конон І. В.
Делегати заслухали:
- звітну доповідь щодо діяльності Чернігівського земляцтва, яку представила перший заступник Літошко Т. А;
- звіт ревізійної комісії.
На конференції було прийняте рішення про те, що 28.04.2011р. в Палаці спорту будуть проведені загальні збори земляків.
Були вручені Подяки та Грамоти активним членам земляцтва.
Прикріплений файл | Розмір |
---|---|
IMG_0146.JPG | 916.8 КБ |
Голова Бобровицького осередку Андрій Пінчук зробив благодійний внесок задля друку ювілейного видання збірки матеріалів "Сіверська земля".
1 березня у ЦКМ НАУ, за підтримки ректора Миколи Кулика та народного депутата України Миколи Луцького, відбувся концерт
"Подаруй свою любов дитині". Були придбані квитки для дітей з малозабезпечених сімей Бобровиччини.
Під час весняних канікул, 21 березня, тренери ЦПР "Північне сяйво" провели тренінг "Ефективні кроки створення команди" для лідерів шкільного самоврядування.
Н.Голота
У квітні "Отчий порог" містить традиційні рубрики, серед яких віншування ювілярів.
БІЛЯКОВИЧ Микола Олексійович – святкує 75-річчя. Народився 13 квітня 1936 року в смт. Мала Дівиця Прилуцького району. З 1964 р. працював у Київському автодорожному інституті на посадах асистента, доцента, професора, декана факультету. Нині – перший проректор, завідувач кафедри шляхових машин Національного транспортного університету. Підготував понад 100 наукових розробок, статей, навчальних посібників, підручників і довідників. Академік транспортної академії України, заслужений працівник народної освіти України, кандидат технічних наук. Нагороджений орденами "Знак Пошани", "За заслуги".
ГОРЛАЧ (КОВАЛЕНКО) Леонід Никифорович – 70-річчя. Народився 4 квітня 1941 року в смт. Ріпки. Дитинство минуло в селі Червоний Колодязь Ніжинського району. Працював у пресі, в апараті Національної спілки письменників України, обіймав посаду директора Бюро пропаганди художньої літератури. Автор понад 40 книг. Головний редактор земляцької газети "Отчий поріг". Учасник установчих зборів товариства "Чернігівське земляцтво" в м. Києві. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Грузинської РСР, медалями "За трудову доблесть" та "За будівництво Байкало-Амурської магістралі". Делегат ХХІ з'їзду комсомолу України. Лауреат Республіканської премії ім. М.Островського, Міжнародної премії доктора М.Дем'яніва, Всеукраїнської премії ім. Нечуя-Левицького, Міжнародної премії ім. Г.Сковороди, М.Коцюбинського, А.Малишка.
Прикріплений файл | Розмір |
---|---|
Otch_p4.11.pdf | 1.47 MБ |
Березневе число "Отчого порога" розпочинається зі статті "Живий дух поета".
Березень щороку приходить на нашу землю двома знаменнями – пам'яттю про українського пророка Тараса Шевченка і пошануванням кращої частини людства, нашого славного жіноцтва. Зрештою, і в самій творчості великого поета образ жінки – матері, нещасливої покритки чи коханої дівчини – має своє особливе місце. Тож сам початок весняного оживання природи зігрівають святі істини, навіки закарбовані в генетичний код українця.
Про Кобзаря на Чернігівщині давно написані цілі дослідження, до цієї теми долучаються нові й нові покоління. Справді, його задумливі очі вбирали в себе Густинь і Седнів, Чернігів і Ніжин з Прилуками, Марківці й Мотронівку, десятки інших сіл. Вони ж і проводжали Поета, коли його прах без поспіху повертали з Петербурга до Канева – як повертають серце до осиротілого тіла. Той шлях теж закарбований у пам'ять нашої Сіверщини у різний спосіб. Що ж, українці мають за символ високої світлої долі не самодержця чи завойовника'полководця, а саме Поета, і в цьому теж особливість їх генетики. Так і виходить, що саме він став оберегом усього народу, чи не самим Господом приреченого на вічну боротьбу за власну ідентичність.
Та не кожен українець, хто, щойно вселившись у високий чиновницький кабінет, дає команду заради захисту власної потилиці притулити десь у куточку портрет Шевченка, бо два нерозривні образи – України й Поета – треба берегти у серці. І в нинішні нелегкі часи самопоборювання Тарас Шевченко – а поруч із ним і наше чарівне жіноцтво, яке й зберігає в душі національний дух народу через рідне слово й пісню – саме вони стають основою для віри в щасливе майбутнє нашої держави.
Прикріплений файл | Розмір |
---|---|
Otch_p3.11.pdf | 1.41 MБ |
На 11 годину, 11-го березня, до буд.№ 11 на вулиці Володимирській в святкову залу з квітами і сувенірами, активно і з піднесеним настроєм збирались рідні і друзі, колеги і земляки, на ходу репетируючи виголошення присвят, вітань, уточнючи сценарії, партитури, підбираючи ракурси і композиції фотомайстрів, готуючи експромти. ...
А в ошатному залі хвилювався і чекав гостей славний ювіляр Генеральний директор Генельної дирекції по обслуговуванню іноземних представництв в м. Києві -
ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ КРИВОНОС
Останні коментарі
13 years 45 тижнів тому
14 years 12 тижнів тому
14 years 24 тижні тому
14 years 37 тижнів тому
14 years 38 тижнів тому
15 years 4 тижні тому