Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

This image was uploaded with the post Уcмішка українського Чапліна.

This image was uploaded with the post Уcмішка українського Чапліна.

Травневий вечір, омитий грозовим дощем. У затишному залі Франківського театру знову цвіла усмішка незабутнього Миколи Яковченка. І хоча його часто-густо називають українським Чапліним, все ж мусимо зауважити, що Микола Федорович сам по собі був настільки неповторною артистичною натурою, що не потребує жодних порівняльних характеристик. Його світ, відбитий у збережених для нащадків кінокадрах, тільки підтверджує це. А коли б якимось чудом могли ожити сотні ролей, зіграні ним на сценах театрів, ми знову б мали можливість усвідомити всю неординарність цієї талановитої людини.

Краса музики... Краса голосу... І... краса пісні. Усе це асоціюється з мелодійною виконавицею партії Віолетти з опери «Травіата» Дж. Верді, Розіни з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні, Ярини з опери «Арсенал» Георгія Майбороди та багатьох романсів - Лідії Кондрашевської. Хто вона? І солістка Національної філармонії України, і народна артистка України, і турботлива мати, і просто чарівна добра жінка. О 19:00 6 травня за підтримки товариства "Чернігівське земляцтво" у місті Києві, його Городнянського регіонального відділення в Національній філармонії України відбувся вечір пам'яті Лідії Кондрашевської «Згадай мене ...».

Півстоліття тому обласний драматичний театр імені Т.Шевченка перебрався в нове приміщення, розташоване в історичному центрі Чернігова. То була знакомита подія, оскільки акторам по війні дісталося па горіхи. Старе приміщення театру було спалене в час лихоліття, тож колективу доводилося працювати навіть у стінах Єлецького монастиря. За ці роки в затишних стінах служителів Мельпомени глядачі мали можливість побачити не один десяток вистав, почути голоси й побачити гру десятків визначних акторів-земляків та гостей із багатьох міст і країв.

30 жовтня у Національній філармонії відбулася презентація сценічної ораторії „Иосиф Флавій: пори року" відомого сучасного композитора, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, а ще - нашого земляка Олександра Костіна з нагоди 70-річчя від дня народження. Скажемо відверто, що композиторові вдалося з винятковою силою відтворити події глибокої давнини, позначені навалом воєнізованої до зубів Римської імперії, а водночас роздвоєнням людей, які не вписувалися у тогочасний армійський стиль.

Ім’я Володимира Дрозда уже давно вписалося в історію української культури, і підтвердженням цьому був ювілейний вечір на початку листопада ц.р. у Будинку вчителя, присвячений 70-річчю від дня народження письменника. Академік НАНУ Микола Жулинський та вдова майстра прози, відома поетеса Ірина Жиленко зуміли надати розмові про творчий подвиг нашого земляка характеру інтимності, довірливості. Тим більше, що ця подія не була нав’язана з чужої волі, а народилася зусиллями добрих друзів і колег письменника.