Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Звіт про виконання Угоди про співпрацю Чернігівської обласної державної адміністрації,Чернігівської обласної ради, Ради товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві на 2011 рік

Земляцький рух в Україні розпочався в середині 90-х років минулого століття. У любові до рідного краю гуртуються всі — незалежно від віку, освіти, доходів, політичних переконань. Найчисленнішим із усіх земляцтв, які нині функціонують у столиці, є товариство «Чернігівське земляцтво» в м. Києві. До його складу входять більше 3000 киян — вихідців із Чернігівщини.

У п’ятницю, 27 січня, в Міжнародному виставковому центрі на Лівому березі відбулася конференція Чернігівського земляцтва в м. Києві, на якій було розглянуто ряд нагальних питань земляцького життя, присвячених підсумкам роботи в 2011 році, планам на 2012 рік і проведенню загальних зборів 10 лютого поточного року.

Шановні земляки - колеги по перу!

Дуже добре, що ваш колектив опікується тими питаннями, які турбують не тільки мешканців району, а й вихідців з Довженкового краю, котрі мешкають у різних куточках України та за її межами.

Щиро вдячний за те, що знаходите можливість і розміщуєте на шпальтах Сосницької незалежної газети «Час» матеріали з веб-сайту Чернігівського земляцтва в м. Києві.

Шановні члени редакційної ради та працівники редакції часопису «Отчий поріг», такої потрібної і незамінної газети!

Звертається до Вас Ваш палкий шанувальник та активний передплатник – вчитель Великоустівської ЗОШ І – ІІІ ст. Сосницького району, шкільний бібліотекар, керівник літературно-краєзнавчого гуртка Валентина Миколаївна Мовчан. Вже три роки поспіль «Отчий поріг» є моїм вірним другом, порадником і помічником у роботі. Виходу кожного номера чекаю з нетерпінням. Бо ж про скількох людей, вірних доньок і  синів нашого краю, я дізналась, а разом зі мною ці знання отримують і члени літературно-краєзнавчого гуртка.

На Водохреще голова Коропського відділення земляцтва Анатолій Карацюба та його заступник Сергій Ковтун провели зустріч зі своїми земляками в Лукнівській загальноосвітній школі.

Невеличке село Лукнів Коропського району Чернігівщини минулого року двічі спіткала біда. У жовтні згорів дитсадок, а у листопаді - горіло приміщення школи.

На цю біду відгукнувся депутат районної ради Володимир Куніцин. Він допоміг обладнати школу новими меблями та звернувся з проханням про допомогу до своїх земляків у Києві.

Вже багато років на центральній вулиці Сосниці знаходиться невелика одноповерхова будівля, яка була збудована в минулому столітті та належала одному місцевому священнослужителю.

Більше 45-ти років в ній знаходиться районна дитяча музична школа, яка готує майбутніх співаків, хорових диригентів, виконавців гри на музичних інструментах. У стінах школи завжди звучали, звучать і будуть звучати, як українські народні пісні, так і твори визначних композиторів світової класики.

Нещодавно, на її фасаді з’явилася пам’ятна дошка, яка говорить про те, що школі присвоєне ім’я Марка Федоровича Полторацького - видатного хорового диригента, оперного співака, музичного діяча, уродженця Сосниці, прізвище якого назавжди увійшло до скарбниці світових надбань людства в галузі мистецтва. Він був талановитою, непересічною особистістю, прекрасним педагогом, чудовим співаком, засновником Санкт - Петербурзької хорової капели (нині капела імені Михайла Івановича Глінки).

12 січня виповнилося 120 років від дня народження нашого земляка Михайла Петровича Кирпоноса – воєначальника, генерал-полковника, Героя Радянського Союзу.

Щоб вшанувати пам’ять і вклонитися його могилі цього дня разом з автором цих рядків у столичному парку Вічної Слави побували керівники Коропського відділення Чернігівського земляцтва в місті Києві Анатолій Карацюба та Сергій Ковтун.

Разом з тими, хто зацікавився нашою увагою до надгробка Михайла Кирпоноса, ми згадували його біографію.

Чернігівські влада й громадськість активізують роботу, спрямовану на підвищення туристичної привабливості обласного центру для гостей чемпіонату Євро-2012. Зокрема, у Чернігові:

Сійся, родися!

От і відійшов у минуле ще один рік. Був він неоднозначний як для нашої держави, так і для кожного з нас. Україна відзначила 20-річний ювілей, так і не визначивши остаточний шлях розвитку, тонучи в каламутних хвилях політичних розборок. Так чи інакше вони позначаються і на кожному з нас, як би далеко ми не знаходилися від переподілів влади. Одне стало ще зрозумілішим: не треба кивати на чужі сили, сподіватися на позамежну допомогу – тільки наполеглива праця усіх нас допоможе підняти свій край на світову височінь. Тож згадаймо при цьому невмирущий заклик Тараса Шевченка: "Обніміться, брати мої!".

У межах нашого славного земляцтва ми робили це повсякчас, тому й не соромно згадати кожен проминулий день. Велася активна організаційна робота в районних відділеннях. В літопис земляцьких справ заведені десятки офіційних поїздок на малу батьківщину для участі в різних традиційних святах, причому, на них земляки їхали не з порожніми руками, пам'ятаючи про статутну вимогу – допомагати будь-яким чином Сіверщині. А фактів благодійництва стільки, що не соромно перед усім світом. Видавалися нові книги, авторами яких стали члени нашого громадського об'єднання. Висаджували нові дерева, відроджувалися сільські церкви, вшановувалися знамениті земляки, облаштовувалися сиротинці. Живий зв'язок із рідною стороною не обривався ні на день, а це вже запорука надійного майбутнього. На ділі здійснювалося прадавнє правило: "найвища влада – це громада". Ним і керувалося наше земляцтво, не здаючи позиції лідерства серед інших столичних земляцтв, об'єднаних в асоціацію.

Святий Миколай в Матіївці

В далекому 1941 році народився в с. Матіївці Батуринського району в простій селянській родині Бондаренків син, якого назвали Віктором.